У цьому будинку жив упівець Іван Кужда. Чоловік все життя боровся за вільну Україну. А за свій патріотизм отримав 25 років покарання, його відбував у таборах російського Норильська, та це чоловіка не зламало.

Іван Кужда дожив до 92 років, виховував дітей і онуків. А цього року, влітку його життя обірвалось.

“Не було такого дня, щоб він не згадував про своїх побратимів. Він молився за них, жив цим. І так наша вся родина переймалась цими почуттями. Моя мама теж була зв’язкова”, – каже донька упівця Ольга Шарик.

Пані Ольга пригадує, у батьковому домі не раз переховувались повстанці. Ховали їх на горищі. І навіть у часи Незалежності у Купчинці неодноразово приїжджали родичі упівців, які дякували Івану Кужді за те, що не здав бійців і зберіг чужі життя.

Доньці Іван Кужда розповідав, як вирішив, що обов’язково мусить вступити у лави українських захисників, оскільки бачив, як знущаються з людей червоноармійці.

“Приїжджали москалі, невинних людей вбивали. Люди їхали з поля на фірі і їх просто нізащо розстріляли. Тато прийшов додому і сказав, що не може більше терпіти і вирішив піти в ОУН”, – пригадує пані Ольга.

Оскільки Іванові було лише 16, його не хотіли брати в повстанці, адже переконували – замалий для боїв. Проте, юнак довів, що хоче захищати Україну, відтак спершу не тримав у руках зброї, а лише допомагав: підносив патрони, був зв’язковим. Коли хлопець став повнолітнім, перед ним стояв вибір – залишитись у лавах УПА або піти служити в ряди Червоної армії. Вибір Івана був очевидний, проте побратими вирішили інакше.

“Він не хотів в армію йти, але від наших хлопців поступив наказ, щоб він пішов в армію. Сказали, “Іване нам треба своїх людей, нам треба людей, що знають військову справу”, – додає донька ІванаКужди.

Після служби в армії на Івана Кужду чекала в’язниця. Один із товаришів доніс на нього і розповів, що хлопець був причетний до УПА. За це патріота відправили на 25 років у табори Норильська. Патріот пробув там 5 років. Брав участь у Норильському повстанні.

Після повернення додому чоловік довгий час був вигнанцем. Його не брали на роботу та намагались вигнати з рідного села. Однак коли Україна стала незалежною подвиг Івана Кужди згадали і почали цінувати.

Вже в останні роки Іван Кужда відчував, що його життя добігає кінця. Розповідав доньці, що йому сняться батьки та бойові побратими. Останнім проханням патріота було, щоб на його похороні звучав повстанський марш сіроманців.

Побратими Івана Кужди згадують, чоловік прожив довге і важке життя. Він завжди мріяв про вільну і незалежну Україну. Не боявся померти за свою Батьківщину, був справжнім патріотом, тож вартий наших спогадів.

Сергій Балуцький, Оксана Задорожна, Павло Верхолюк, Т1 Новини