Файне місто

Тернопільська викладачка “відкрила завісу” жорстоких реалій життя за кордоном

Тернополянка Галина Саранча вивчає сучасну хвилю української еміграції.  Рік працює над докторською дисертацією,  яку присвятила цій темі. Перебуває у США, в місті Форт Лі,  штат Нью Джерсі. Галина кандидат історичних наук, докторант кафедри історії України Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, – пише ПРО.te.ua.

13235190_878074158969823_6704868631256607029_o-1

Про що не знають українці, збираючись за кордон?

–  Теперішні емігранти швидко адаптовуються, вливаються в американське життя, користуються державними програмами допомоги новоприбулим, отримують медичне забезпечення тощо. Але не враховуть, що спочатку працюватимуть на важких, чорних роботах з низькою оплатою. Америка – це справжня капіталістична країна, де існує пряма експлуатація людини людиною.

Працювати, зазвичай, доводиться під керівництвом малоосвічених  господарів, босів, які можуть не мати освіти,  але володіють елементарними методами керування людьми. Застосовують  брудні прийоми – приниження, постійні зауваження, нецензурну лайку.

Коли освідчена людина потрапляє в таке середовище, вона  розгублюється, адже не тільки керівник управляє нею,  вимагає ретельної роботи і робить постійні зауваження. Інші робітники теж активні. Бачила, як працівники, які  мають більший досвід роботи, завдавали новачку багато болю, знущалися. В хід ідуть наклепи, підлабузництво до босів, плітки, знущання «старших» над новенькими. Новій людині видається, що вона потрапила в діжку із щурами.

Як емігранти реагують на таке ставлення?

– Інтелігентні і порядні терплять ці приниження. Безпорадні в таких ситуаціях. Перебувають в постійному стресі. Потрапити ж на добре оплачувану роботу чи роботу за фахом їм вдається не відразу – на це йдуть роки.

Як  мовне середовище впливає?

– Рідко хто має відповідний рівень англійської. Навіть ті, хто серйозно готувався до виїзду в США,  чекали,  що мова прийде із середовища. Так було років 20 тому. Зараз Америка – справді країна емігрантів. Новоприбула людина часто потрапляє в середовище, де англійську мову в США майже не чути.

Бруклін, для прикладу – район в Нью Йорку, де майже всі заклади і послуги є російськомовними. Вже пройшло ціле покоління емігрантів, які виїхали до США на початку 90-х і англійської не знають, бо весь час живуть в російськомовному середовищі.

То мрії і сподівання одні, а реальність інша?

– Той, хто вирішив емігрувати,  повинен прочитати коротеньку новелу Докії Гуменної «Мрія». Сюжет твору, написаного в пятдесятих роках минулого століття, актуальний і зараз. Інтелігентна жінка, перебуваючи в таборі для переміщених осіб у Європі, хоче емігрувати до США. І все робить для того – вчить англійську, розсилає резюме американським працедавцям. Мріє про заокеанську країну,  де у неї буде успішна робота, гарне життя, автомобіль і красивий будинок на березі океану, обов’язково вона винайме темношкіру домогосподарку у білому накрохмаленому фартушку.

Вона приїжджає до Америки. Зустрічає її працедавець, який каже,  що вона працюватиме у його будинку на березі океану. Жінка плаче, пояснює,  що вона інженер, добре знає англійську. Однак господар навіть не звертаєна неї уваги. Вона потрібна йому,  як домогосподарка. Мрія здійснилася. Героїня каже: «Я живу на березі океану в гарному будинку, тільки в ролі темношкірої домогосподарки в білому фартушку».

Бажання щасливого життя в Америці може стати лише ілюзією?

–  Важка робота забирає фізичні сили і позбавляє мотивації. У перші роки життя за кордоном треба бути готовим до жорстких реалій.

У чужій країні потрібно сподіватися на свої сили. Треба реально розраховувати – зможете подолати труднощі чи не варто братися. Якщо сподіваєшся на допомогу родичів, які вже давно адаптувалися у США, є ризик стати об’єктом маніпуляцій та впливів, а то й знущання і насилля. Кожен повинен про це подумати. Я з цим зіткнулася.

Чому, не зважаючи на всі труднощі, люди їдуть?

Сучасна хвиля еміграції з України – економічна. Війна в Україні тільки погіршила ситуацію і збільшила потік емігрантів, в тому числі поповнила армію нелегальних емігрантів у США.

Які найбільші розчарування українців за кордоном?

Я багато подорожувала штатами, зустрічала чимало українців із сучасної хвилі еміграції. Чула різні історії. Можу впевнено сказати, що жодна людина, яка приїхала до США не стала відразу жити щасливо і багато. Кожен пройшов свій важкий шлях випробувань, труднощів і трагедій. Я не почула жодної  історії про щасливий початок життя у цій країні. Тут побутує приказка: «В Америці важко перших 10 років, потім…звикаєш». Це істина. Сама в ній переконалася.

Які в українців, попри те,  досягнення?

– Америка – країна здійснення мрій. Кожен може тут себе реалізувати, якщо вистачить сил. Головне – залишитися людиною.



Loading...







16 Responses to Тернопільська викладачка “відкрила завісу” жорстоких реалій життя за кордоном

  1. Ярослав коментує:

    Ага, країна здійснення мрій. Тільки чиїх мрій? Якраз не емігрантів, а тих, хто ними керує.

  2. Микола коментує:

    Не розумію таких людей.Якщо їй там так хреново,то якого хнра їхати туди,а потім жалітися…

  3. Оксана коментує:

    Брехня повна, ви запитайте тих людей хто проживає в США а не подорожує. Ніхто не отримує державної допомоги ані медицини, треба прожити 5 років без виїзду тоді так. Брєд повний, тут не знущаються бо люди захищені законом, лише самі наші українці хто став босом от він і знущається бо так було і буде сильніший над слабшим!!! Публікуйте статті реальні!

    • Наталья коментує:

      Син нашого товариша поїхав в США, маючи там родичів, які його переманювали. Приїхав. № дитини. Всі родичі відмовили прихистити хоч на ніч, бо це витрати. Переїжджав з штату в тшат, еМІГРАНТ з росії чи України нижче темношкірого. 5 років збирав гроші щоб відвідати батьків в Україні. Вистачило на нього одного. Перше, що зробив, побіг до стоматолога, бо зубів вже нема, а в США це розкіш. Його рідні діти через рік відвідування школи пояснили йому куди вони подзвонять, якщо він хоч голос підвищить на них. Повернутися спочатку було соромно і грошей бракувало, а потім – хоч дітей залишай – їм там все можна, все подобаеться, а батьки повинні давати кишенькові гроші, пристойно вдягати і таке інше. Ті хто виїхав в 90-х піднялись якось, але новим прибулим не допомагають, там кожен за себе

      • Гість коментує:

        Одиниці таких людей як син вашого товариша, є безпорадні тут нічого не вдієш. За 12 років одного такого зустріла, решта всі адаптовуються, кодного щось тримає. Хто живе, хто приїхав заробити, а кому свобода причин багато. А я вам тоже байки розкажу, так як своїм родичам, щоб не завідували. Повірте в мене тоже біда, але то так для людей на Україні, щоб жаба не вдавила бо всі думають що ми тут долларові дерева вирощуємо!!!

  4. Галя коментує:

    Не так все чорно, як розповіла жінка. Труднощів боятися – вдома сидіти, копійки рахувати, приниженою і заляканою себе відчувати. В чужій країні, треба це розуміти, тебе ніхто не чекає, тому роби свою справу і придивляйся, не сиди на місці, розмовляй з людьми. Немає такого, аби не покращили своє становище люди, хто має ВОЛЮ.

  5. Тетяна коментує:

    Вона шо дура! Напевне погано зустріли і прийняли. Нехай говорить за себе, а не за всіх!

  6. Сергій коментує:

    ПРОКЛЯТА КРАЇНА . МОЛОДЬ СЕБЕ ТАМ ГУБИТЬ !!!

  7. Ігор коментує:

    Не знаю за США,але приїхав чоловік з Англії (де був не легалом),і сказав такі слова: я ,там не легалом вільніше себе почував ніж тут (((((((((, ось така історія….
    P.S. Повернутися мусів,бо тут сімя залишилась……..

  8. Олександра Рибальченко коментує:

    Стаття сподобалась. А на яку тему була кандидатська дисертація? Дуже цікаво довідатись. Заздалегідь дякую за відповідь.
    З повагою, Олександра (Леся) Рибальченко, Чікаго, Іллинойс.

  9. Тетяна коментує:

    Для вас журналісти, реальні історії життя в США
    http://kurs.if.ua/news/gotuietsya_do_vyhodu_druga_chastyna_filmu_pro_ukrainskyh_emigrantiv_u_ssha_video_45007.html

  10. Halyna коментує:

    Просто потрібно працювати, а не показувати свої тупі понти,
    ой які ми вчені і розумні, це нікого тут не цікавить. Не вони до нас, а ми до них приїхали , щоб вижити. А якщо ми такої високої думки про себе, то чого шастати, ,наводимо пор’ядок у себе вдома

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK