Тернопіль

«Хто не міг ходити, вставали на ноги, а хто був сліпий – прозрівав», – на Тернопільщині є унікальне джерело

Побувати у церкві, яку відчиняють двічі на рік, пофестивалити біля підніжжя Данилової гори у лісі, де немає мобільного зв’язку, стати свідком героїчної боротьби Української Повстанської Армії – і це далеко не увесь список вражень, які залишаться у вас від відвідування Шумщини.

Урочище Уніяс

Тут колись  була фортеця, яка у 1241 році не скорилася хану Батию. Монголи не забули образи і пізніше все-таки змусили князів Данила і Василька Романовичів зруйнувати ті замки, які вони не змогли взяти. Ханське військо погрожувало у разі невиконання цієї вимоги знищити всі села і міста у державі.

Данилів град був не тільки стретегічним оборонним об’єктом, а й жив повноцінним життям середньовічного міста. Побутує легенда, що у лісах поблизу теперішнього Стіжка аж до середини XV століття були княжі, а згодом королівські, мисливські угіддя. У цих місцях полюбляв полювати галицько-волинський князь Роман Мстиславович. У 1201 році він отримав звістку про народження першого спадкоємця Данила Романовича, тому вирішив на місці, де почув радісну новину, а саме на вершині крутої залісненої гори, закласти фортецю Данилів.

Церква на Даниловій горі

Князі розібрали твердиню, але храм-фортецю на Даниловій горі залишили. Вона стоїть і досі. У середньовічні часи про церкву Святої Трійці дбав святий Іов Почаївський. З його ініціативи прибудували сучасну привхідну частину. Хоча храм знаходиться далеко від села, але за ним ретельно доглядають, а двічі на рік – на Великдень і другий день Святої Трійці – відправляють Богослужіння. Зі східного боку Данилової гори збереглися руїни давнього печерного монастиря-скита X ст., який є ровесником княжого граду.

Під час нападів монголо-татар церква ставала надійним захистом для місцевого люду. Храм Святої Трійці діяв аж до приходу радянської влади, яка закрила його на 70 років. Як розповіли місцеві жителі, навіть у ті часи цілковитого атеїзму деякі священники наважувалися проводити біля зачинених дверей храму Богослужіння. У 1989 році місцеві майстри відремонтували прогнилий дах, побілили стіни – і храм знову почав діяти.

Щоб зайти у церкву, потрібно подолати підйом, висотою 700 метрів. Але коли добираєшся на гору, забуваєш про втому, захоплюють неперевершені краєвиди стіжоцьких лісів, а атмосфера, яка панує у древньому храмі, наповнює незвичайною силою.

Кажуть, якщо молода пара візьме шлюб у храмі Святої Трійці, то житиме вона щасливо і довго.

Фестиваль «Братина»

Це чудове українське дійство з волинським колоритом щороку відбувається на другий день Зелених свят. Усі, хто хоча б раз побував на «Братині», хоче сюди повернутися і наступного року. Позитивної атмосфери додає місце проведення дійства – воно відбувається у лісі. Родзинкою є те, що тут немає мобільного покриття, і люди, сховавши далеко свої телефони, можуть насолодитися відпочинком. На спеціально облаштованій сцені виступають фольклорні гурти та переможці пісенного конкурсу «Гремислава», столи вгинаються від смаколиків на «Волинській гостині», діють різні локації – розваги для дітей; куліш, шашлики та інші страви, приготовані на вогні, пропонують волонтер;, можна скуштувати і придбати меду, саморобного вина, сиру, солодощів. Є дуже великий вибір сувенірів, чимало з них мають назви фестивалю – «Братина». Продавці з’їжджаються з різних куточків України. А на вечір обов’язково виступає сучасний український гурт.

Джерело Святого Амфілохія

Якщо ви на Шумщині, то обов’язково завітайте у Малу Іловицю – батьківщину Амфілохія Почаївського, у миру – Якова Головатюка. Цей подвижник мав таку силу молитви, що ті, хто не міг ходити, вставали на ноги, а хто був сліпий – прозрівав. Бог дав йому багато сили, але й послав важкі випробування.  Не зважаючи на заборони, батюшка продовжував зцілювати хворих. Одужували навіть ті, яких офіційна медицина вважала невиліковними. Радянська влада забороняла людям їздити до старця. Навіть автобуси відмінили. Але людей це не зупинило – вони йшли пішки. В Іловиці мають монастир та капличку в честь святого. А також є джерело  – тут, серед затишної природи,  Амфілохій любив проводити час у роздумах та молитвах. До слова,  Амфілохій Почаївський – перший і єдиний святий, який народився і діяв на території Шумщини за всю понад тисячолітню історію християнства на українській землі.

Штаб УПА «Волинь-Південь»

Неможливо, перебуваючи на півночі нашого краю, не заїхати до повстанського табору, де у 40-их роках минулого століття тривала запекла боротьба повстанського війська з окупантами.

Штаб УПА діяв тут у 1942-44 роках під командуванням знаменитого командира  Української Повстанської Армії І.Климишина (псевдонім – Крук). Цей загін уславився успішними діями проти німецько-фашистських загарбників та радянської системи.

Перебуваючи у штабі УПА, можна помолитися біля повстанської каплички. Спуститися у криївку, віддати шану загиблим воякам на повстанському цвинтарі та зайти у приміщення самого штабу. Найкраще сюди приїхати на Покрову, 14 жовтня, коли у штабі УПА відбуваються урочистості з нагоди дати його створення.

Музей Уласа Самчука

Музей створений у с.Тилявка, де проживав письменник. Розміщений він на базі Тилявецького НВК. Заснований музей 27 вересня 1993 року за ініціативи місцевого етнодослідника, вчителя історії Тилявецького НВК Петра Панасюка. Учільницею його створення стала дружина Уласа Самчука, яка була і директором Ексклюзивного пансіонату ім.І.Франка в м.Торонто (Канада) Є.Пастернак. Саме в цьому пансіонаті доживав останні роки свого життя письменник. У 1994 році пані Пастернак передала із м.Торонто багаті фонди матеріалів, творів та особисті речі Уласа Самчука.

Довгий час творчість цього письменника була забороненою. Його твори викликали страх у радянської влади, і письменника переслідували. У музеї можна ознайомитися з життям і творчістю У.Самчука, є етнографічний зал, де зібрано речі давнього побуту наших краян. Також у селі, крім музею, є садиба, де письменник мешкав разом з батьками у дитячому віці. Збереглася стара хата, яку теж можна оглянути.

«Соснина», оповита легендами

Перлиною Шумська вважають парк «Соснина» – разом з озером. Тут відбулися роботи по його реконструкції, триває облаштування альтанок, майданчиків та багато інших локацій для відпочинку. Поряд з озером на підвищенні – ліс, який звикли називати Сосниною, через велику кількість однойменних дерев. Якщо піднятися угору, то можна побачити білі хрести, які залишились ще від давнього города Шумська, котрий стояв саме тут від десятого століття по чотирнадця­те, а вже потім переселився на теперішнє місце.

За легендою, жила у Шумську красуня, хлопці залицялися до неї, та ніхто не міг завоювати серце шумчанки. Двоє гриднів організували змагання, трофеєм якого мала стати любов дівчини. Але у спекотну, задушливу погоду вони, у кольчугах, не добігли до вказаного місця живими. А дівчина-красуня, коли побачила, до чого довела двох чудових юнаків своєю перебірливістю, усвідомила, яке чорне діло через неї сталося, і  тут же зомліла та померла. Зійшлися городяни, позітхали над буйством і нерозумні­стю молодою і в пам’ять та осторогу красуням і хлопцям на­ступних поколінь поховали нещасних там, де застала їх смерть. А на могилах поставили тесані з каменю двометрові хрести.

Шумщина приваблює до себе розкішною природою і таємничими легендами, героїчним минулим та історичними локаціями. Хто до нас приїжджає, хоче повернутися сюди ще.

Автор – 



Loading...







Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK