Одним з найкрасивіших міст Західної України й, зокрема, Тернопільщини є Заліщики. Це не лише адміністративний, економічний та культурний центр, але й місце, яке щороку збирає тисячі туристів з усього світу. 

Забігаючи наперед зазначу, що саме в Заліщиках клімат максимально наближений до середземноморського, у порівнянні з іншими містами Західної України.

Історія міста тягнеться ще з далекого 1340 року. Тоді на території сучасного міста проживало перше поселення. Оскільки їхні будинки знаходилися за лісом, то й назва поселення визначилася самотужки – Залісся і вже як кінцевий варіант Заліщики.

Оскільки за історичними джерелами про місто згадується ще в 1340 році, то саме цю дату заведено вважати роком заснування. Однак під час розкопок були знайдені предмети й захоронення часів пізнього палеоліту, трипільської, липицької, ранньослов’янської та давньоруської культур.

Назва Залісся сформувалася близько 1469 року. А вже у 1578 році в документах вказувалася назва Заліщики.

Сучасне місто було засноване близько 1750 року. Тоді його називали Старими Заліщиками.

Ще у давнину територія, на якій було засноване місто, належала магнатам Любомирським. Опісля власником став Станіслав Понятовський.

У 1766 році місто отримує магдебурзьке право, тобто право вільного самоврядування. Це зумовило покращенню і так відомих на всю околицю майстрів – килимарів, гончарів, різьбярів тощо.

У 1774 році Заліщики стали повітовим місто. Саме тоді було утворено Заліщицький округ.

У XVIII столітті на території міста діяла масонська ложа.

За часів ЗУНР у місті діяв Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. А у 1919 році місто деякий час було столицею республіки.

На сьогодні Заліщики – це унікальне місто з надзвичайно красивою природою та архітектурою. Щороку сюди приїздить кілька десятків тисяч туристів з усіх куточків планети.

Найцікавішими для туристів є:

• церква Покрови Пресвятої Богородиці (1873);
• церква Пресвятого Серця Христового (2002; обидві — УГКЦ);
• церква Різдва Пресвятої Богородиці (1999; УАПЦ);
• костел святого Станіслава (1763; РКЦ);
• відновлена капличка Божої Матері (1992);
• цісарсько-королівська військова казарма (18 ст.; нині приміщення ПТУ);
• будинок староства і суду (потім — учительська семінарія; нині готель «Старі Заліщики»);
• палац баронів Бруніцьких (перебудовано 1831 з мисливського палацу в стилі ампір; нині відділення лікарні);
• будинок польського товариства «Сокул» (1903; нині кінотеатр);
• «Народний Дім» (1908; нині пошта);
• Заліщицька ратуша (знищена).

Окрім цього місто має об’єкти природно-заповідного фонду:

• Заліщицький парк (Нижній парк);
• Заліщицький дендропарк;
• Заліщицький горизонт нижнього девону;
• Гінкго дволопатеве;
• Заліщицький бундук канадський;
• Софора японська;
• Горіх ведмежий No 1;
• Гінкго Ігнатія Браницького;
• Дуб над Дністром.

Христина СЛОТА, “Терноград”