Про друк своєї картини Олеся Гудима дізналася випадково, від доньки. Була приємно вражена, у ту мить зрозуміла – треба продовжувати. У навчальному підручнику з української літератури за 10 клас увіковічнилася одна із робіт тернопільської художниці “Стояла я і слухала весну”. Мисткиня каже, серію написання картин на вірші відомих українських поетів та письменників на якийсь час відклала. Та новина про публікацію підштовхнула її цю справу відродити, пише Файне місто.

“Картина “Я стояла і слухала весну” зараз в Канаді. Жінка побачила цю роботу в Інтернеті і знайшла мене. З того часу минуло кілька років. І от зараз ця картина знову нагадала про себе.

Донька готувалася до ЗНО. І от якось прийшла і показала, що мою картину використали як ілюстрацію у підручнику з української мови. Я була дуже-дуже вражена, приємно вражена. Зізнаюся, писати серію картин на вірші відомих поетів я на якийсь час була припинила, але ця новина дала мені десь у підсвідомості зрозуміти, що треба це відроджувати. Якщо мою працю вподобують і вважають за потрібне розмістити у підручнику, значить це комусь потрібно, значить треба продовжувати писати цю серію картин”, – каже тернорпільська художниця Олеся Гудима.

Творчий шлях художниці не розпочався ні рік тому, ні 10, ані 20 років назад. Олеся Гудима ще з народження знала, ким хоче бути. Був час, коли юна дівчина відклала мрію у сторону і вирішила здобувати ту професію, яку батьки вважали більш перспективною. Та у 28 життя кардинально помінялося і ввійшло у своє русло. І якщо спочатку не всі зрозуміли, то згодом її роботи стали популярними та отримали світове визнання.

“Я завжди знала, ким хочу бути. Але батьки не вважали цю професію перспективною. Тому я вступила до вишу і закінчила навчання. Але, як розумієте, проти себе не підеш. І зараз я займаюся тим, що є моїм життям. Ця справа мене вдосконалює, в ній я живу, нею надихаюся, з нею змінююся”, – каже пані Олеся.

Олеся Гудима у свій час писала і на склі, і на простирадлах. Творчі доробки розлетілися по світу. Виставки проходять у багатьох закордонних містах. Картини художниці не мають рамок, їх неможливо вмістити у якійсь правила і норми, в них вміщені світи. Їх треба бачити і відчувати серцем, бо це – магія, у якій поєдналося щось магічне і буденне, просте і з беліччю “питань”, гармонійне і бунтарне.

Зараз художниця працює над серією картин “Сто лаванд”. Вони виконані у різних техніках і кожна з них – унікальна.

“Загалом, я люблю писати жіночі обличчя в стилі магічного реалізму. Люблю читати твори талановити митців і писати з них картини такими, як їх бачу я. Ця енергетика… вона проходить крізь мене і духовно мене збагачує. Також мене захоплюють квіти. В мене вже є серія маків – 40 картин, троянди і ромашки. Сьогодні працюю над лавандою. Прийняла такий челендж “Сто лаванд”, – розповідає мисткиня.

Чи хотіла б художниця повернути час назад і щось поміняти – ні. Олеся Гудима каже, що сьогодні вона така, яка є, і це її шлях, а кожен прожитий день – то досвід. Яким бачить нині світ художниця: “Картина сьогоднішнього дня – її немає”, – відповідає мисткиня.

“У когось було легше, у когось важче. А у мене так, як є. Все, крізь що я пройшла і ще пройду – це безцінний досвід. Я збагачуюся, пізнаю себе. Навіщо щось повертати, якщо в нас є майбутнє, яке залежить від нас. Я вірю, що все те, що ми віддаємо, ми згодом отримаємо назад. Не вважаю, що потрібно зупиняти мить, бо завтра на нас очікує безліч нездійсненного і чудового. От ця публікація у підручнику – значить я колись щось зробила хороше, бо сьогодні це мені повернулося. Я дуже, дуже вдячна, за цю публікацію”.

Людмила Маліброда