Під час екскурсії у Тернопільський обласний краєзнавчий музей відвідувачі мають змогу ознайомитися з кам’яною скульптурою ІХ століття, що є рідкіcним пам’ятником язичницького слов’янського культу і входить до складу фондової збірки «Науково-допоміжні матеріали». Це точна копія Збруцького ідола у натуральну величину, знайденого у 1848 році біля села Личківці, коло Гусятина Тернопільської області, в річці Збруч (притока Дністра). Її майстерно виготовив для музею скульптор Володимир Лупійчук у 1981-1982 роках. Такі ж копії зберігаються у Москві, Києві, Гусятині, Львові. Щодо оригіналу, то він з 1851 року і дотепер знаходиться у Краківському археологічному музеї.

“Коли у 988 році князь Володимир прийняв християнство, він наказав усіх ідолів скинути у ріки. Така ж доля спіткала й Збруцького ідола. За іншою ж версією, добрий стан пам’ятки свідчить про те, що її сховали для збереження у водах ріки самі віруючі, адже на скульптурі нема ніяких слідів пошкодження чи наруги, як це було з багатьма іншими язичницькими зображеннями богів, – розповіла Любов Вдовин, старший науковий співробітник ТОКМ. – Мабуть через те, що більшість ідолів, яким поклонялися наші предки, були зроблені з дерева, вони не дійшли до наших днів. Збруцькому ідолу пощастило більше, оскільки він був створений з каменю”.

Збруцький ідол – витвір унікальний. На відміну від інших кам’яних скульптур ,знайдених у межиріччі Збруча і Дністра, він чотириликий. Його «побратими» могли похвалитися лише одним, двома, дуже рідко трьома обличчями.

“Збруцький ідол виготовлений з сірого вапняку , являє собою чотиригранний в перетині стовп. Ідол розділений на три горизонтальних яруси. Висота верхнього ярусу – 160 см, середнього – 40 см, нижнього – 67 см. Таким чином, на ідолі є 12 окремих секцій. Одна із секцій нижнього ярусу порожня, решта ж 11 містять по одному зображенню. 3 яруси відображають три сфери буття — Яв-Прав-Нав. Нижній ярус зображає Наву (підземне божество, потойбічний світ); середній — Яву (світ людей, видимий світ); верхній — Праву (світ богів, вищий світ), – пише пані Любов. – 
На грані нижнього ярусу, який протиставлений порожньому, зображений вусатий чоловік, що стоїть на колінах і підтримуючий обома руками середній ярус. Науковці припускають, що це зображення Велеса, одна з іпостасей якого пов’язана з підземним світом померлих. На двох прилеглих гранях нижнього ярусу ця ж фігура показана збоку, і звернена колінами до порожньої грані. Таким чином, є можливим визначити лицьову сторону всього ідола”.

Верхній ярус містить великі зображення двох жінок і двох чоловіків у довгому підперезаному одязі. Одна жінка зображена з рогом , друга – з перстнем. Чоловіки відповідно зображені один – з конем і мечем, другий – з солярним знаком на одязі, навкруги з шістьма променями всередині нього. Згідно з теорією академіка Бориса Рибакова, це слов’янські боги – Лада, Мокош, Перун і Дажбог. Перстень тримає Лада – богиня весни, врожаю та кохання. Вона була опікункою шлюбу. Їй у жертву приносили олію, крупи, шкіру тварин. Із рогом у руці – богиня долі Мокоша. До неї по заступництво звертались породіллі. У жертву приносили нитки, хліб, вино, посуд, мед, молоко. Чоловік з конем і мечем – Перун – покровитель грому й інших небесних явищ, а також війни. Йому в жертву приносили волів. На четвертій постаті ледь проступає колесо – сонце . Це атрибут Дажбога – покровителя плодовитості та сонячного світла. Всі боги наверху увінчані спільною руською княжою шапкою дзвоноподібної форми з хутряною облямівкою.

Середній ярус схожий з верхнім, проте його фігури значно дрібніші. Фігури також розділяються за статтю – під жіночими фігурами верхнього ряду також зображені жіночі, під чоловічими – чоловічі. Одяг людей також довгий, але без пояса. Фігури зображені з розставленими руками, немов би утворюючи хоровод.

“Зображення на ідолі були трактовані неодноразово. Також існує припущення що ідол – своєрідний календар. Адже його обличчя дивляться на чотири сторони світу. Поділений він на три горизонтальні частини, а значить в ньому «закладені» дванадцять місяців, – наголошує Любов Вдовин. –
Слід відмітити, що скульптура Збруцького ідола ще й досі у дослідників викликає безліч питань. Їй , як і колись, поклоняються різновіри, приносячи різні дарунки – яблука, печево, цукерки, та проводять різні релігійні обряди, зокрема – обряд вінчання”.