Тернопіль

Тернополянка Підгрушна поділилася враженнями після переможої естафети

Капітан жіночої команди України з біатлону провела чудовий четвертий етап естафети та привезла бронзову нагороду. Одразу після фінішу Олена Підгрушна в інтерв’ю  поділилася емоціями від такої бажаної медалі.

– Олено, ти видала дуже сильний етап і, власне, забезпечила цю перемогу нашій команді.

– Завжди кажуть, що перемога лише четвірки й ні в якому разі не лише моя заслуга. Усі боролися. Я розуміла, що потрібно просто вмикатися на максимум зі старту, тому що потрібно було і наздоганяти наших лідерів, і не відставати від них, бо дозволило сьогодні мені самопочуття боротися з ними. Звичайно, коли попередніх пару кіл я просто виклалася, на фініші боротися з Херман було вище моїх можливостей. Але все рівно до останнього я боролася. Лише коли вона мене вже обійшла, коли я обернулася і побачила, що чешка відстала, тільки тоді я вже змогла трішечки розслабитися і спокійніше поїхати. Але потім пошкодувала, тому що до фініша ще так далеко… треба було доїхати і так воно важко вже давалася…

– Ти погано почувала себе на фініші? Видно було…

– Ні, це вже було після фінішу. У мене сильний пішов спазм живота і хвилин 15-ть «покорчило» мене. Але вже все в порядку, все нормально. Просто перенервувалася, пересилила себе.

– Стріляла чітко. Не хвилювалася перед першим своїм рубежем?

– Я тиждень хвилювалася перед цією гонкою (сміється). У мене такого «мандражу» не було, напевно, з дитячого садочку.

– На другому рубежі бачила, як інші стріляють?

– Я бачила якраз, як всі стоять, і розуміла, що ця стрільба вирішує все. І поспішила якраз, бо хотіла максимально швидко відпрацювати на рубежі. Трішечки поспішила з першим пострілом, але потім так само максимально швидко намагалася закрити із шостим, запасним. І сподівалася, що десь все ж таки зможу поборотися за трійку. І коли я побачила, що виходжу другою  – добре, що тут табло на виході зі стрільбища – я одразу зорієнтувалася, як далеко від мене німкеня та чешка. І це теж допомогло, тому що я розуміла, наскільки важко мені прийдеться це фінішне коло (сміється).

Костянтин Клименко, з Антхольцу



Loading...







Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK