Файне місто

Історія мальовничого села на Тернопільщині, яке перетворилося у привид

Мирослав Білий народився і виріс у Драгоманівці, що в Козівському районі. Чоловік каже, колись тут вирувало життя. Вулицями бігали діти, працював місцевий клуб. Зараз село перетворилось на хутір.

У 6 хатах живе всього 12 людей. Чоловік пригадує, як був малим у чотирирічну школу тут ходило майже 30 дітей. Зараз у селі тиша, а старі будинки важко знайти через зарослі дерев.

– Сусід розказував. після фронту 80 дівчат приходило до клубу. Була 161 хата. Від Ходачкова, аж під Богатківці. Ну все було порозкидане, – розповідає житель села Драгоманівка Мирослав Білий.

Старожил згадує, одним з перших, хто поселився тут і заснував село, був його прапрадід. Людей притягувала сюди природа та родючий чорнозем. Господар розповідає, хороший врожай був завжди. Вирощували дині, кавуни, а про фруктові сади Драгоманівки знали і в сусідніх селах.

– Самий перший то поселився Микита, мій прапрадід і Гарматії. Вирішили тут жити. бо була гарна земля і чорнозем, – додає пан Мирослав.

На схилі 19 століття до Драгоманівки приїжджали видатні діячі культури: Іван Франко, Корнило Устиянович, Осип Вітошинський. Тут вони виступали з лекціями, проповідями перед церквою, на вічах і толоках. Драгоманівські селяни матеріально допомагали родині Івана Франка під час його хвороби, були учасниками багатьох культурних і громадських справ у своїй окрузі. Власне, Франко і вплинув на те, щоб село назвали саме так. І досі тут ростуть липи, які посадив видатний письменник.

– Франко був у селі в 1916 році. Він приїжджав сюди і тут спор йшов щодо назви. Мій прапрадід Микита був, то хотівв щоб назвали село Микишівка. А Гарматії сусіди, Гарматіївка. А Франко тоді сказав, у мене був друг Драгоманов, назвіть Драгоманівка і так і назвали, – пригадує Мирослав Білий.

У селі Драгоманівка всього одна могила. Тут похований прадід пана Мирослава. Пригадує, зазвичай усіх ховали у Купчинцях, але під час Австро-Угорської війни такої змоги не було.

– Бабця розказувала, що тут так стріляли, що не можна було завезти тіло в Купчинці. І Так завернули в що-небудь, викопали яму, засипали і все, – додає пан Мирослав.

Після приходу радянської влади з Драгоманівки у Сибір вивезли понад 50 заможних родин. Пізніше місцева влада разом із правлінням колгоспу знищила більше ніж 30 садів. Через такі варварські вчинки жителі хутора покидали домівки і виїжджали на роботу в міста або будувалися в Яструбові та Купчинцях. Село почало занепадати.

Пан Мирослав наголошує, поки має сили і може щось робити, то залишатиметься тут. Шкодує, що Драгоманівка тепер – це село-привид, проте у його спогадах це назавжди місце, де він народився, виріс, прожив довге і щасливе життя.

Сергій Балуцький, Оксана Задорожна, Віталій Куземко, Т1 Новини.



Loading...







Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK