Вони прожили разом десятки років, позаду багато як радісних, так і сумних миттєвостей. Йшли рука-об-руку, долали все разом. Та ніколи подружжя Івана та Валерії й припустити не могло, що доведеться тікати через війну. І що їхня мрія – обвінчатися, збудеться за десятки кілометрів від рідної домівки.

Багато років тому Іван та Валерія звели сімейне гніздечко, народили дітей та вибавили внуків. Завжди плекали мрію обвінчатися та збулося омріяне лише сьогодні – під гул сирен на Тернопільщині.

Наречена без білої сукні і фати, наречений – без смокінгу, у джинсах. Немає і весільного букета. Та є її рука в його руці, і рідні люди поруч. А ще – кохання, котре вони пронесли впродовж життя.

Радісну звістку про одруження пенсіонерів-переселенців повідомив отець Григорій Канак. Священник каже, проживши життя, виростивши дітей та внуків, лише сьогодні молодята втілили у життя мрію, яку зберігали у серцях багато років.

“Життя продовжується далі, незважаючи ні на що, де люди думають про вічність. А це – найголовніше! Сьогодні у нас радісна новина на парафії та в “Карітасі”. Літня пара вимушених переселенців, які проживають у нас вже близько місяця, почали знайомитися з нашою християнською спадщиною та традицією. Тиждень тому, Іван та Валерія, проживши все життя разом, народивши дітей та онуків – вирішили взяти Таїнство шлюбу, уклавши свій союз перед Господом. Те, що не встигли в молодості – надолужили тепер”, – каже о. Григорій Канак.