У центральній та західній Україні повільно руйнується цілий пласт культури – старовинні єврейські архітектурні пам’ятки.
Українські землі Галичини, Поділля та Волині протягом багатьох століть були центрами єврейської культури Речі Посполитої, Австро-Угорщини та Російської імперії.
До Другої світової війни значну частину міського населення цих регіонів складали євреї, які створили унікальні культурні та архітектурні пам’ятки. Деякі з них датуються ще 14-15 століттями. Проте донедавна їх використовували переважно як цехи, склади чи сараї.
Десятки таких синагог є пам’ятками архітектури національного значення, проте, як і для багатьох інших подібних об’єктів, держава коштів на порятунок не виділяє.
Цим переважно займаються бізнесмени-ентузіасти, хоча цього року до справи порятунку старовинних синагог України можуть долучитися британці.
Як розповів “ВВС Україна” голова асоціації єврейських громадських організацій України Йосип Зісельс, реставрувати деякі старовинні синагоги може англійський фонд Foundation for Jewish Heritage. Роботи можуть початися вже цього року.
Через Голокост єврейське населення у містах центру та заходу України практично знищили.
Радянська влада ж після війни перетворила старовинні синагоги переважно на склади чи виробничі цехи – як і більшість інших храмів.
Не дивно, що навіть офіційно визнані півтисячолітні архітектурні пам’ятки поступово перетворилися на руїни.
За останні кілька десятків років деякі синагоги у цьому регіоні відновили та реставрували. Проте поки що такі історії – радше винятки.
Великі громади, здатні акумулювати кошти на реконструкцію, є тільки у великих містах. А у невеликих містечках, де збереглись найстаріші об’єкти, опікуватися реставрацією практично нікому.
ВВС Україна спробувала зібрати найвідоміші старовинні синагоги, які дійшли до наших днів.
Серед щасливчиків – хоральна синагога у Дрогобичі. Її звели у середині XIX століття. На той час вона була серед найбільших таких споруд у Європі.
Проте після Другої світової війни у ній розмістили склад тканин, потім склад солі, а згодом і меблевий цех та крамницю.
До кінця 2000-х років синагога перебувала в аварійному стані, проте місцева єврейська громада в останні роки змогла знайти гроші на реконструкцію.
Хоча, як зауважує пан Зісельс, під час цієї реконструкції могли припуститися низки помилок.
“Знайшлись бізнесмени і фактично зробили нову синагогу. Час не зовсім відчувається, під час реставрації варто трохи думати, коли працюєш з об’єктами культурної спадщини”, – розповів пан Зісельс.
Він вже кілька десятиліть займається порятунком та консервацією пам’яток єврейської архітектурної спадщини.
Йосип Зісельс зауважує, що іноді, коли гроші на відбудову знаходять, то працюють прості будівельники, а не реставратори.
“Сучасна тенденція реставрації на Заході – не робити нового замість старого”, – вказує пан Зісельс.
Велика синагога у Острозі датується XV століттям і раніше вважалась одним із центрів юдейського життя Волині.
Під час Другої світової війни пам’ятка була значно пошкоджена, а потім її перетворили на склади і практично знищили.
Попри охоронний статус, донедавна вона виглядала жалюгідно.
Проте у 2016 році місцеві бізнесмени почали консервацію та часткову реставрацію острозької синагоги.
Про цей випадок пан Зісельс висловлюється не так критично. За його даними, там працює фірма з ліцензією на реставрацію, і вони намагаються максимально зберегти історичний вигляд.
Втім, на повне відновлення місцеві бізнесмени коштів не мають. За словами пана Зісельса, вартість такого проекту коштує щонайменше півмільйона доларів.
Бродівська синагога на Львівщині – пам’ятка архітектури національного значення XVIII століття.
Під час війни її пошкодили, а в радянські часи перетворили на склад. Через недбале використання до 90-х років вона опинилась в напівзруйнованому стані.
Кілька разів бродівську синагогу намагались реставрувати та зробити тут музей, проте через фінансові проблеми цього не сталось.
Велику синагогу у Бережанах на Тернопільщині збудували на початку XVIII століття.
Після Другої світової війни приміщення синагоги перебудували для торгових складів, а потім і автобази.
Через півстоліття у таких умовах вона опинилась у практично зруйнованому стані.
Гусятинську синагогу на Тернопільщині називають однією з найкрасивіших в Україні за її специфічний архітектурний стиль та мавританські риси.
Її збудували у середині XVII століття як оборонну споруду. Вона постраждала під час двох світових воєн, проте у 1960-х років її реставрували та зробили там музей.
Через прорахунки із ремонтом будівля швидко руйнувалась й невдовзі музей довелось виселити, але будівля та певні елементи інтер’єру досі непогано збережені.
Дубенська синагога на Рівненщині кінця XVIII століття пережила війну та дійшла до наших днів у порівняно непоганому стані. В радянські часи там містились різні господарські організації.
Будівля є пам’яткою архітектури та перебуває у складі державного історико-культурного заповідника, але стан її аварійний.
Синагога у Жовкві, збудована у XVII столітті, свого часу претендувала на включення до переліку об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО.
Йосип Зісельс назвав її найвідомішою синагогою України. Вона є однією з найбільших у Європі оборонних споруд у стилі ренесансу.
У 2012 році Нацбанк навіть увів у обіг пам’ятну монету із зображенням синагоги у Жовкві.
З початку 2000-х років аварійну споруду намагаються реставрувати, проте через відсутність грошей процес загальмувався.
Ще одна старовинна оборонна синагога збереглась у Підгайцях на Тернопільщині.
Її збудували у кінці XVI століття, будівля вважається пам’яткою архітектури національного значення.
Цікава деталь – після обрання президентом США Дональда Трампа з’явилась інформація, що предки його зятя Джареда Кушнера емігрували до США саме з Підгайців, і вони були частиною місцевої єврейської громади.
Старовинна синагога у Сатанові на Хмельниччині датується початком XVI століття та є пам’яткою архітектури національного значення.
Нещодавно її повністю реконструювали, надавши сучасного вигляду. Неподалік Сатанова є кілька популярних курортів, тож інвестори, сподіваючись на туристів з Ізраїлю, відремонтували синагогу.
Хоча через надання пам’ятці сучасного вигляду лунає і критика. “Фактично маємо нову синагогу”, – вважає пан Зісельс.
Велика синагога у Сокалі на Львівщині збудована ще у XVII столітті. Як і більшість подібних споруд, вона була пошкоджена під час війни.
У радянські часи вона продовжувала руйнуватись і її використовували під різноманітні склади.
Хоча вона перебуває в аварійному стані, досі збереглись усі стіни і навіть частково внутрішній та зовнішній декор.
Чи не найкраще на Поділлі збереглась оборонна синагога у Шаргороді, яку збудували 1589 року.
Іноді цю синагогу за її міць навіть називають шаргородською фортецею.
Шаргородську синагогу закрили ще в 1930-х роках та перетворили на цех сокоморсового заводу. Пізніше там робили вино.
Під час війни вона збереглась, а в 90-х її повернули єврейській громаді міста.
Проте грошей на ремонт та реставрацію поки не знайшли.
Велика оборонна синагога початку XVII століття з великими труднощами, проте таки вціліла у Луцьку.
Її підірвали і частково зруйнували у 1942 році. У перші десятиліття після війни будівля і далі руйнувалась, проте у 70-х роках її відремонтували та перетворили на спортивний клуб.
Під час ремонту втратили всі залишки внутрішнього декору.
Синагогу у Стрию збудували на початку XIX століття.
У війну вона вціліла, проте потім її переробили на склад і вона поступово руйнувалась. У 80-х роках її навіть почали розбирати, щоб перетворити на басейн.
В останні роки її намагаються хоча б законсервувати.
Як розповів Йосип Зісельс, на початку 1990-х років він з однодумцями зробили перепис синагог, які хоча б частково збереглись на той час – їх було близько 800.
Багато з них є пам’ятками архітектури, проте вони розташовані у маленьких містах та містечках, де шансів на порятунок коштом єврейської громади немає.
“Більшість синагог зараз не мають шансів на відновлення – країна бідна. Але минає час, і шанс може з’явитись. До прикладу, утворюється британська фундація, яка може допомогти”, – резюмував пан Зісельс.
Він сподівається, що хоча б частину старовинних синагог вдасться відреставрувати.
За українські пам’ятки треба українцям турбуватися. Ізраїль не бідова країна, грошей має доволі. От нехай і реставрує, ніхто їм не заважає.