Сьогодні в Єгипті загинув депутат Тернопільської Володимир Стаюра. Саме він 29 квітня 1990 року підняв синьо-жовтий стяг над будівлею міської ради у Тернополі.
Чимало тернополян пам’ятають, як відбувалися ці події. Офіційне вивішування національного прапора було вирішено провести в урочистій обстановці. Молоді патріоти не залишилися осторонь, й у перших лавах боролися за Незалежність України.
О 19:00 год. на Театральному майдані відбулося освячення синьо-жовтого прапора. Цей день увійшов в історію Тернополя днем духовного окрилення та одкровення.
Рухівці “Оріону” доручили підняття прапора своїм наймолодшим членам, активістам політичного життя заводу В.Стаюрі і С.Сидору (дивитися з 19 хв.):
і ні міліції, ні політичних транспарантів, а тільки Бог і Україна! Хай живе Вільна Україна!!!
Скільки ТОДІ було надій, сподівань, ейфорії, … І ТОДІ, і впродовж усіх років отриманої (для більшості населення, все ще НЕгромадян своєї країни) і вистражданої (для Громадян своєї країни, які і тоді, і зараз все ще, на жаль, в меншості) незалежності. Ми вірили, сподівались, а вони «рєшалі вапроси» в своїх – все ще КОМпартійних – кабінетах і видзвонювали і в Київ, і в “сірокам*яну”: «Што дєлать?! Націоналісти паднімают голову!» У них – у компартійної «бригади» інструкторів, секретарів, червоних директорів, голів колгоспів і прочая – був конретний план виходу із ситуації, у нас – лише мрія про КРАСИВУ, БАГАТУ і СПРАВЕДЛИВУ УКРАЇНУ. Найприкріше те, що багато з тих, що мріяли, що боролись з «червоним драконом», самі «драконами» стали. З жовто-блакитними «язиками» та … «серпом і молотом» в голові.
Ми не врахували (бо не лише не думали, але й фізично не могли ТОДІ взяти владу), що ВСЯ реальна влада – виконавча, законодавча і судова, а також і т.зв. четверта (ЗМІ) – повністю була в їхніх червоних, “волохатих”, загребущих і «руководящих» руках.
Не врахували ми і те, що «Система вмерла. Нехай живе Система!» А з нею прийшли і «бурхливі» 90-і, і рекет, і дерибан, і кучмізм, і ющенківський романтизм, і донецький бандитизм з державним мародерством, і найбільше зло для побудови Незалежної Держави – Системна (майже тотальна) Корупція: «Совок помер. Нехай живе совок!» І лише після ЄвроМайдану, після путінської імперської шовіністично-ксенофобської анексії, окупації та агресії ми поволі почали приходити до тями, задумавшись, згадавши, ХТО МИ, ЧИЇХ БАТЬКІВ МИ ДІТИ. Але ця Дорога все ще довга і терниста. І навряд чи ті, що починали (в тому числі, і Володимир Стаюра) будити хохлів-малоросів в кінці 1980-х, побачить закінчення її побудови. Зрештою, цю Дорогу до України – цивілізованої, демократичної, правової, багатої, незалежної і красивої, – будуть будувати не лише наші внуки, але й внуки їхніх внуків, … Занадто вже довго наш народ був в колонії, під окупації: і фізичній, і ментальній. Довгою буде і Дорога до України…