Палац Вишневецьких – головна резиденція XVIII століття князівського роду Вишневецьких.

Розкішний палац в стилі класицизму з елементами французького ренесансу побудував у Вишневці останній з роду Вишневецьких – великий польський магнат Михайло Сервацій.

Над спорудою працювали українські, польські та французькі архітектори протягом 30 років.

Палац засновано на фундаменті середньовічного Вишневецького замку, який неодноразово перебудовувався і розширювався.

На першому поверсі розташовувався дзеркальний зал завдовжки 80 м – точна копія дзеркального залу Версаля, парадний хол був прикрашений білою керамічною плиткою з блакитним малюнком. Від палацу до річки спускалися 3 каскади садів.

У 1744 р маєток перейшов до Мнішек, родичам Вишневецьких. Вони перетворили палац Вишневецьких в першокласну магнатську резиденцію в стилі пізнього рококо з прекрасною картинною галереєю. Палац вважався розкішним на Волині.

Відвідавши Вишневець в 1848 р Оноре де Бальзак назвав його “малим Версалем”.

Зараз це філія заповідника “Замки Тернопільщини”.

З 2005 року ведеться повна реконструкція, в відреставрованих залах вже розміщена невелика експозиція, проводяться екскурсії.

Прекрасно збережений Збаразький замок протягом століть служив резиденцією литовських князів і польських шляхтичів.

Будівництво нової твердині замість зруйнованої татарами фортеці в Старому Збаражі почали 1620 році князі Христофор і Юрій Збаразькі, замовивши у Венеції проект відомого архітектора Скамоцці.

У XVII ст. нові господарі Збаразького замку, князі Вишневецькі зміцнили його чотирма бастіонами. У 1649 р замок витримав семитижневу облогу козацького війська Богдана Хмельницького, а в 1734 був захоплений гайдамаками.

Магнати Потоцькі в XVIII в. перетворили військову твердиню в звичайний палацовий маєток. Протягом першої половини XX ст. споруда сильно постраждала під час війн, і тільки в 1985 р була завершена реставрація.

У приміщеннях розгорнута археологічна та етнографічна експозиції, виставлена колекція зброї, демонструються унікальні роботи різьбяра по дереву В. Лупійчука, йде створення діорами “Облога 1649 року”.

Скалатський замок закладено 1630 р польським мечником К. Віхровскім.

Скалатський замок постраждав під час Визвольної війни українського народу, а потім, ще сильніше під час польсько-турецької війни в 1672-75 рр., так, що зовсім втратив оборонне значення.

Відродження Скалатського замку, в якості парадної магнатської резиденції в XVIII в. пов’язане з родом Сципіонів. Нова господиня замку М. Сципіонова  з роду Водзіцкіх розпорядилася прилаштувати до східної стіни двоповерховий палацовий корпус і пишно оформити в’їзну браму. Деякий час замок належав Понятовским. У ХІХ ст. на кошти графа М. Розенштока  архітектор Т. Талевський реконструював вежі в неоготичному стилі. Споруди сильно постраждали під час двох світових воєн. У 1960 р була проведена консервація руїн.

Лише в останні роки почалася реставрація: територія і збереглися приміщення замку розчищені, над вежами зведені шатрові перекриття, через оборонний рів перекинуто дерев’яний міст. У двох баштах відкрита музейна експозиція: середньовічну зброю, дерев’яні скульптури, картини. Екскурсії проводяться за попередньою домовленістю.

Зараз замок є філією Національного заповідника “Замки Тернопілля“.