28 грудня на офіційній сторінці Мережі центрів громадського контролю «Дій!» було розміщено статтю із заголовком «Що приховує дирекція Тернопільської школи №3?»

На перший погляд, стаття «викривального» характеру, адже у ній розповідається про те, як представник Уповноваженого з прав людини Володимир Шевченко завітав до директора школи № 3  для з’ясування причини ненадання відповіді на запит щодо статуту школи, а йому в цьому відмовили.

Проте, як виявляється, представники Мережі «Дій!» вирішили зманіпулювати фактами і справа виглядає не так, як «змалювали» її представники Мережі «Дій», які ще й розіслали цей маніпуляційний матеріал по тернопільським ЗМІ. 

Дирекція школи мала права  не надавати інформацію

Адвокат Петро Грода

Ситуацію, яка «склалася» навколо школи, прокоментував Заслужений юрист України, адвокат Петро Грода. За словами директора Надії Будій, громадська організація «Центр громадського моніторингу та аналітики», керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації» насправді звернулася до Тернопільської спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов з інформаційним запитом від 15.12.2016 р., вих. №1-133/1-16, щодо надання копій актів виконаних робіт та товарних накладних (чеків) на придбання матеріалів для проведення ремонтних робіт в навчальному закладі за рахунок виділених коштів з бюджету розвитку Тернополя за 2014, 2015, 2016 рр.

«Дирекція школи, відмовляючи у наданні запитуваної інформації, посилалася на пункт 3 частини 1 статті 13 Закону, який визначає, що розпорядником інформації для цілей цього Закону, серед інших суб’єктів, також визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх послуг, – тільки стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків, – каже адвокат Петро Грода. – У свою чергу, громадська організація «Центр громадського моніторингу та аналітики»  стверджуючи про порушення школою норм Закону посилається на п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону, однак до  п.2 ч.1 ст.13 Закону відносяться усі інші відносини, крім визначених пунктом 3 частини 1 статті 13 Закону. Отже, вищевказані два пункти статті 13 Закону регулюють різні складові суспільних відносин і їх не можна ототожнювати, оскільки предметом правового регулювання статті 13 Закону є лише визначення (перелік) розпорядників інформації».

Як відзначає юрист, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 15 Закону законодавець зобов’язав розпорядників інформації оприлюднювати інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси. Але, ні господарські договори, ні акти виконаних робіт, про які запитували у школи, не підпадають під вимоги, які визначені у  пункті 1 частини 1 статті 15 Закону, і відповідно дирекція школи мала право їх не надавати.

Так звана «зрада» чи цілеспрямована дискредитація директора?

Стосовно запиту Громадської організації «Центр громадського моніторингу та аналітики» про надання Статуту школи, дирекція школи відносить Статут до внутрішньоорганізаційних актів індивідуальної дії, які не підлягають оприлюдненню, посилаючись на лист Міністерства юстиції України №1460-0-26-12/72/72 від 02.03.2012 р. згідно із яким правовий акт індивідуальної дії — це акт виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної ситуації і не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків чітко визначеного суб’єкта, якому він адресований.

«У зв’язку із названим достатньо дивно та упереджено виглядає реакція Центру громадського контролю «Дій!» у Тернополі, який кореспондується з Громадською організацією «Центр громадського моніторингу та аналітики», і який на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook, «розганяє» так звану «зраду», – додає пан Грода. – Без належного на те обгрунтування і передбачених законом підстав, як видається, проводить дії щодо цілеспрямованої дискредитації директора Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов, а це в свою чергу може потягнути кримінальну відповідальність за наклеп».

«Викривальний» візит активіста, який «сидить на двох стільцях»

Тернопільська школа №3

Повертаючись до ситуації із відповіддю на запит, зазначимо, що мало місце чита маніпуляція на наявний конфлікт інтересів. Не отримавши бажаної інформації, 26.12.2016 р. о 16 год. 40 хв. Шевченко Володимир разом із Іщенко Марією та Шевченко Уляною (дружина Володимира Шевченка) завітали до школи, повідомивши, що прибули із перевіркою за скаргою Громадської організації «Центр громадського моніторингу та аналітики» до  Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини, у зв’язку із ненаданням інформації на інформаційний запит вищевказаної громадської організації.

Володимир Шевченко

Вся запитувана інформація Володимиру Шевченку була надана. Однак, тут виникають запитання уже до пана Шевченка. Річ у тому, що в засобах масової інформації та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, міститься інформація про те, що серед засновників Громадської організації «Центр громадського моніторингу та аналітики» є саме Шевченко В.П. та Іщенко М.І. Отже, наявний реальний конфлікт інтересів.

За словами юриста, це є підставою для складення компетентною особою протоколу відносно Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Володимир Шевченко про вчинення ним корупційного правопорушення.

«Самі звернулися, самі поскаржилися і самі проводимо перевірку…»

Під час візиту Володимир Шевченко відмовив директору школи Нідії Будій у дозволі зробити копію листа з Секретаріату, який його делегував. В той час відомо, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України посадові особи органів державної влади повинні діяти лише на підставі закону та в порядку і спосіб, який визначений законом.

Свій лист-доручення, як підставу для проведення перевірки, зі слів директора школи, Представник лише дав прочитати та самостійно продиктував його номер, переписати його можливості не надав, зробити його ксерокопію — не дозволив, заявивши, що директор не має права вимагати цей «внутрішній» документ.

«Тому в силу названого, потребує перевірки версія про певну «самодіяльність» пана Шевченка…», – зауважує Петро Грода.

Чи, можливо, річ навіть не в самодіяльності, а у бажанні окремих представників «громадськості» Тернополя виконати чиєсь «брудне» замовлення та спаплюжити честь директора школи з особистих, фінансових міркувань?!

Тарас Воляник