Згодом головний режисер і художній керівник Українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Федор Стригун в інтерв’ю сайту “Страна” зазначив, що актори взяли участь у зйомках через те, що “бідним” хлопцям потрібні були гроші. “Я ж не можу заборонити їм зніматися. Їм гроші були потрібні. За що їм жити? Держава давала їм якісь інші гроші на проживання?” – сказав Федір Стригун. І продовжив: “Ну і що, що зіграли?.. Всі відразу напали на молодих акторів – ай-ай-ай! Та завтра мене запросять зніматися у Москві – поїду і спеціально знімуся! На зло всім! Зарплати не платять, якісь реформи роблять, щоб театр загнобити остаточно – це нікого не хвилює. А тут, бачте, хтось десь там і не так знявся! Та не ходіть і не дивіться!”.

“Режисер їх запевнив, що нічого антиукраїнського не буде. Розумієте, коли знімається кіно, режисер може змінити кінцівку. От я, коли знімався, хіба знав, чим закінчиться той чи інший фільм? Актор довіряє режисерові, тому питати треба не з акторів, а з режисерів. Ще є кілька важливих аргументів. Зйомки – це додатковий заробіток. Хто ж відмовиться від гонорару? І хто відмовиться від зйомок у кіно? Артист хоче себе реалізувати і на сцені, і на знімальному майданчику. Можна зніматися і вскочити у невідомо що. Я цього фільму не бачив, тому не можу нічого говорити, – додав режисер. 

Не залишилися осторонь ситуації й інші відомі українці:

“Я знаю кількох чудових українських акторів, яких запросили грати у цьому фільмі. Попри палкі симпатії до поляків, прочитавши свої ролі, вони відмовилися, сказавши, що це справжня школа ненависті”, — розповіла польському Newsweek Оксана Забужко.  А ще кажуть, що режисери стрічки “підкочувалися” і до акторів Рівненського та Івано-Франківського театрів, але там їх пропозиціями та двохсотма “срібняками” погидували.

Свій урок акторської (і передусім — громадянської) гідності тернопільським “волинянам” дав київський актор (до слова, “атовець”-доброволець) Роман Семисал. Днями в газетному інтерв’ю він розповів, як його запросили знятися в  серіалі “Госпіталь” слідами АТО:  “Я мав зіграти “атовця”. Уже, було, погодився, аж раптом читаю: мій герой (російськомовний) потрапляє в палату, а там лежить хлопчина з села — недалекий, б’є дружину, і от він — україномовний. Тобто всі благородні персонажі — російськомовні, а україномовний — це такий собі тупий, недорозвинений Стецько. Я принципово відмовився…”

Що скажуть тернопільські депутати – згодом.