Тернополянам презентували частину робіт унікального художника-іконописця Андрія Наконечного. Цьогоріч у місті святкують 110-ту річницю з дня народження митця.

У Тернопільському краєзнавчому музеї зібралося багато тернополян, щоб вшанувати пам’ять талановитого художника-неовізантиста, громадського діяча, нашого земляка Андрія Наконечного. Прийшов також і внук художника – Олег.

«Пам’ять про нього повинна жити у наших серцях. Ім’я Андрія Наконечного потрібно внести на сторінки розвитку українського мистецтва. Ми повинні тішитися, що саме наша земля породила такого славного генія як Андрій Наконечний. Його феномен ми тільки пізнаємо. Про нього майже ніхто не знав», – розповіла науковий-співробітник музею Віра Стецько.

Дослідженням творчості Андрія Наконечного займалися Михайло Лисевич, Христина Довгалюк, Віра Стецько, Микола Литвин. Художник був ровесником Богдана Лепкого, Олени Теліги, спілкувався з ними. Також підтримував зв’язок з митрополитом Андреєм Шептицьким, з благословення якого малював копії фресок ХV століття каплиці Чесного Хреста, що на Вавелі у Кракові.

Народився у селі Урмань, на Бережанщині, в багатій та добрій родині. Талант проявлявся змалку, батьки підтримали його і відправили навчатися до Михайла Когута. Андрій в 11-річному віці став сиротою і потрапив на службу до польській армії. Там військові старшини побачили хист хлопця до малювання і рекомендували на навчання до приватної школи професора Гофмана. Здобував після цього знання у школі професора Альфреда Терлецького, яка діяла при Краківській Академії Красних Мистецтв.

«У ті важкі часи, коли багато митців виїхало закордон, і там працювали, Андрій Наконечний залишився на Україні. Він одружився на селянській дівчині Євгенії Юрковській і жив тут. Шлюб благословив Митрополит Андрей Шептицький іконою «Мати Божа – заступниця Соборної України», зробивши напис: «Пана А. Наконечного та його дружину з нагоди вінчання хай Бог благословить». На весілля приїхали друзі-побратими, серед них була зв’язкова Романа Шухевича – Галина Дидик. Андрій Наконечний змушений був від того високого мистецького рівня життя відректися, хоча був одним з відомих художників у Кракові», – поділилася Віра Стецько.

У 1932 році Андрій Наконечний разом з колегами Дем’яном Горняткевичем, Андрієм Лепким і Михайлом Зорієм розписав церкву в селі Настасів, Тернопільського повіту. Багато працював над орнаментами, а також над зображенням святих у динаміці, про що свідчать залишені ним ескізи та начерки.

«1941 рік – проголошення УНР, – там брав участь Андрій Наконечний. Навіть, два тижні рахувався міністром культури при уряді Стецька. Великий внесок зробив у підбадьоренні духу бійців УПА. Він багато малював, передавав роботи, підтримував зв’язок з Шухевичем. Постійно був переслідуваний владою. Андрій записав собі лише чотири класи освіти і пішов працювати у каменоломню, щоб не малювати Ленінів – Сталінів, представників радянської влади. Він йде у художній комбінат працювати, в дорожню службу, де малює знаки. І так пройшло все життя!», – розповіла мистецтвознавець, головний спеціаліст Департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА Христина Довгалюк.

Жінка пригадує, що син Андрія – Зіновій, розповів про випадок, коли до художника прийшов «кадебіст» і сказав: «Я знаю, що це ваші роботи, але візьміть і скажіть, що це не ваші! Замалюйте тризуб на іконі і ту зірку!», але не видав його тодішній владі. Також, пані Христина розповіла, що товаришувала із сином художника – Зіновієм, а її батько листувався із самим Андрієм.

«Зіновій – мій друг дитинства, бо він був у моєму домі, коли я народилася, носив мене на руках. Він дуже довіряв моєму татові, котрий був священником, і багато чого розказував. Було заочне знайомство мого тата і його тата, вони обмінювалися книжками. Зеник тоді грав роль зв’язкового між ними. Їх підбадьорювало те, що вони не одні такі на світі, що їх є багато! Андрій Наконечний все життя був репресованим, когось боявся. Ми завдячуємо Зіновію, що зберіг усю батькову спадщину, передав її дітям, зумів популяризувати її!», – поділилася Христина Довгалюк.

Ікони живописця є у багатьох каталогах, не лише українських, а й польських. Мрія тернопільських митців – видати альбом, де будуть описані роботи Андрія Наконечного. Хочуть, щоб в Україні та за її межами знали про феномен цього унікального художника-неовізантиста, іконописця, щоб молоді люди вивчили цей стиль на його іконах.

Соломія Кручова