У Більче-Золотецькій ОТГ, що у Борщівському районі на Тернопільщині, створили музей, в якому зібрано унікальні експонати минувшини

Дізнавшись історію появи нового закладу в селі, чомусь одразу захотілось назвати його «музеєм ентузіазму». Бо саме ентузіазм цих двох творчих особистостей і дав старт сміливій ідеї і її втіленню в життя.

Уже тепер, коли рутинна робота позаду, Лідія Міськів і Катерина Бутовська можуть жартома розповідати, як усі гуртом, разом ізсинами, чоловіками, далекими й близькими родичами допомагали з ремонтом приміщення старої школи. Саме тут, за сприяння і підтримки голови Більче-Золотецької ОТГ Галини Огородник, відкрили музей села.

У третій кімнаті зібрано цікаві історичні розвідки про Більче-Золоте, світлини минулих років, архівні документи, які люди зберігали у своїх домівках, а тепер поділилися усім цим із засновниками музею. Цікавою є колекція старих монет, серед яких – ще австрійські, польські і російські.

Дітям дуже подобається лялькова світлиця Катерини Бутовської. Нарешті, каже майстриня, мрія про кімнату для її ляльок здійснилася! Вдома вони припадали пилом у коробках під столами, в диванах, на горищі. І ось тепер усю цю красу можна оцінити, потримати в руках. А пані Катерина із захопленням розкаже історію створення кожної красуні, адже виготовляла вона їх з любов’ю, дотримуючись певних технік. Є серед цієї колекції і декілька ляльок-оберігів, які дарують здоро’я, щастя, достаток, кохання. Кому чого не вистачає –  вибирайте на свій смак.

До речі, унікальний ткацький верстат приїхав у село із покинутої хати в Монастирку. У ній знайшли старожитні речі, які тепер є гордістю музею.

На прохання музейних працівниць приносити цікаві раритети, відгукнулося чимало односельців. Люди залюбки віддавали до закладу речі, які є з точки зору колекціонерів дуже цінними. І це добре, каже пані Лідія, адже село заслуговує на свою історію.

Лідія Міськів принесла до музею теж речі із домашнього сховку. Розповідає, у бабусі її чоловіка залишилось чимало старовинних предметів побуту, меблів ручної роботи, вишивок. Після її смерті дещо стало експонатами музею. Жінка переконана, кожушки, сорочки, домоткане полотно потребує особливого догляду, тож дома не завжди є умови зберегти красу цих речей. У музеї знають, як подовжити вік раритетного одягу.

Оселю і подвір’я Катерини Бутовської теж можна вважати творчою майстернею.  Її дбайливі руки, творча уява  створили таку красу, що хоч картину пиши. Будь-яка гілочка в руках пані Катерини перетворюється на витвір мистецтва. Декоративні лелеки над криницею, тин із глечиками, квітники, обгороджені лозою, – усе створено з любов’ю. У невеличкій шопці вона теж облаштувала свій домашній міні-музей. Тут красуються давні жорна, праники, намисники, глечики, макітри. Старий бамбетель застелено домотканим покривалом, на вікні – вишиті фіранки, а на столі – білий обрус.

Найціннішим експонатом новоствореного музею Лідія Міськів вважає розрубане дерево із Тризубом і надписом «Слава Україні!» всередині. Наша газета уже писала, як у грудні минулого року, чоловік, рубаючи дрова в одному урочищі, натрапив на таку унікальну знахідку. Повстанці залишили послання з минулого в старому грабі для нащадків у такий особливий спосіб.

Дереву приблизно 90 років.  Оскільки воно походить з Турина (урочище Пісочна), де в роки Другої світової війни проходив активний повстанський рух, то, ймовірно, на молодому дереві невідомий патріот викарбував українську символіку. З часом це затягнулось корою, а дерево росло.

Ірина Мадзій, газета “Вільне життя плюс”.