34-річний Ігор Гончар нещодавно повернувся із заробітків з Польщі. Чоловік періодично їздить туди вже близько двох років. Працювати доводилося на різних роботах, – каже, – і праця була нелегкою, – пише Файне місто.

Приїхав, бо мусів – закінчилася біометрія. Якби не повернувся, то отримав би депортацію. Деякі знайомі залишилися – у них робоча віза, – розповідає Ігор Гончар.

Окрім великої ймовірності інфікуватися, ще одним випробуванням для чоловіка стала дорога додому. Виявилося, що якщо для одних людей карантин – це трагедія, то для інших – “золота жила”.

Для когось карантин, а для когось джекпот. Вражає все-таки українська здатність заробити на комусь, особливо на своїх. Дорога додому мені обійшлася набагато дорожче, ніж до введення обмежень. Друть і наживаються наші ж. Якщо раніше вся дорога з Польщі і до самого дому мені обходилася максимум 200 злотих, то зараз лише за те, щоб добратися до польського кордону я заплатив 300 злотих. Ну, а ще ж треба до нашої границі, і тут ще люди влітають в копійку, – каже заробітчанин

За словами Ігоря Гончара, аби добратися від польського кордону до українського, можна перейти пішки. Проте є й три автобуси, два з яких – безкоштовні.

Від їхнього до нашого кордону пускають три автобуси. Два з них є безкоштовними. Але людей так багато, що вони пускають третій – платний. Його забивають битком – десь 60 осіб. І з кожного беруть по 50 злотих. Ну, а потім ще ж від нашого кордону додому, то ще десь злотих з 200-250, – зазначає пан Ігор.

Через поширення пандемії усі громадяни, які повертаюся з-за кордону, мають пройти медичну перевірку та обсервацію.

Поляки і українці перевіряють на кордоні. А от вже після українського кордону, там така палатка стоїть, де мали б вже більше обстежити нас, то там вибірково – комусь поміряли температуру, а комусь ні, – розповідає Ігор Гончар.

Зараз чоловік знаходиться вдома на обсервації. Умов карантину намагається не порушувати.

Залишилося ще кілька днів до закінчення мого “ув’язнення”. Жодних ознак захворювання не було, але я всеодно не став ризикувати здоров’ям інших людей. Що цікаво, до мене за весь цей час так ніхто і не дзвонив, ніхто не перевіряв, де і я що. А от до кума, що приїхав з Чехії, то аж три рази приїжджали. Певно, то також роблять вибірково, – каже чоловік.

Про виїзд закордон Ігор Іванович задумується. Каже, що працював би й тут, якби можливо було заробити хоча б приблизно стільки ж. Проте надії на те, що держава забезпечить своїх людей такою можливість у чоловіка мало.

Маю на руках запрошення. По закінченню обсервації буду взнавати, чи можливо зробити візу і виїхати. Але наскільки мені відомо, то зараз візові центри закриті. Є там виключення, але то має бути поважна причина. Буду поки робити щось вдома, бо справ назбиралося повно. Як тільки можливо буде виїхати, я цією можливістю скористаюся, – каже Ігор Іванович

У Польському Візовому центрі Тернополя, що на вулиці Танцорова, 14 повідомили:

Через пандемію Кабінетом Міністрів України запроваджено карантинні заходи. Тому пункти прийому візових анкет залишатимуться закритими і не працюватимуть для отримання візових заявок чи доставки паспортів, доки карантинні заходити не будуть зняті урядом України.
У розпал пандемічної ситуації пункти прийому візових анкет роблять виняткову спробу допомогти вам отримати паспорт, якщо ваша заява на візу була опрацьована консульською установою Польщі.
До уваги громадян, які подали заяви на отримання візи до Польщі до 13 березня 2020 року включно та паспорти яких опрацьовані консульськими установами та доступні у пунктах прийому візових анкет – співробітники пунктів прийому візових анкет сконтактуються з вами щодо доставки паспорта протягом 5-7 днів. Слід очікувати на дзвінок і не звертатися до пунктів прийому візових анкет, оскільки всі вони в Україні закриті.