– У мене були дуже страшні життєві ситуації, в яких багато людей зламалися б. Але я не спився і в мотузку не поліз, мене врятували театр, робота, люди, які витягували з того, – розповів теропільський акторсайту ПроТе.

• Самотужки я б не впорався. Вихід  із критичної ситуації — це тривалий процес. Насамперед треба зайнятися справою. Все одно важкі думки не відразу залишають голову. Вони гвіздком у голові — чому саме з тобою, чому саме ти? – каже Віталій Луговий. – На щастя, в театрі мене навантажили роботою, я був постійно зайнятим і не мав вільного часу. Сам залишався хіба вночі. Бувало, що зі мною і хлібом ділилися, щоб я не пропав. Бо не мав тоді квартири, була проблема зі житлом… Мені допомагали як актори, так й інші працівники театру. Іноді навіть приносили пів літра гарячого супу. І я їм дуже вдячний за це”.