19 вересня в прокат вийшов український фантастичний сімейний фільм “Фокстер і Макс” режисера Анатолія Матешко, у якому знялася юна тернополянка Віталія Турчин.

40-ка кілограмова 12-річна дівчинка висить на верхівці хмарочоса, зачеплена кофтиною за гак. Верещить і махає ногами. Поряд туголобий здоровань розмазує по даху її однолітка. Все це дійство підсвічують чомусь сині вогні великого міста. І вертоліт. Тут просто має бути вертоліт, пише Gazeta.ua.

“Фокстер і Макс” обійшовся платникам податків у 38, 4 млн грн. Саме таку суму Держкіно виділило на його підтримку. Ще 1,6 млн десь знайшли самі творці фільму. І ці гроші справді видно, зважаючи на графіку у фільмі. ЇЇ багато, і вона якісна.

За сюжетом школяр Макс дуже любить малювати. Робить це скрізь. Натомість з людьми ладнати в нього виходить поганенько, починаючи з однолітків, закінчуючи власними батьками. І єдине, чого хоче малий інтраверт — мати собаку. Оскільки живу йому заводити забороняють, хлопець малює її на стіні з балончика. Фарба виявляється не фарбою зовсім, а балончиком з малюсінькими роботами, що можуть працювати, як один організм. Тому малюнок перетворюється в пса, який хоче дружити з новим господарем.

Історія хлопчика-мрійника і суперпса — чудова ідея для дитячої стрічки. Особливо в часи, коли багато підлітків, через засилля соціальних мереж, в реальності відчувають самотність. Не можуть знайти шлях, як поладнати з однокласниками.

Глядачі вже відзначили увагою види Києва, які можна впізнати у кадрі. Але очевидно, що фільм планують прокатувати і в інших країнах — картинка вичищена, навіть трохи безлика. Як реклама прального порошку — підходить для всіх. А імена героїв підходять як німцю, так і білорусу: Макс, Ден.

За законами жанру, хлопчику має подобатися дівчинка. Роль Соні виконує юна тернополянка Віталія Турчин. Дорослим її образ нагадає щось з їх дитинства, чи то “Кавказьку полонянку”, чи Алісу з “Гості з майбутнього”. Але до їх рівня акторської гри ще треба попрацювати. Так само, як і її партнеру по стрічці Богдану Козію. Але варто зазначити, що це їх перша робота у повному метрі.

Сюжетні дірки, якто те, що батьки не сильно переживали, де цілу добу швендяють їх діти, компенсують жарти. Особливо це вдається собаці. Школа української озвучки вже давно досягнула лінгвістичних вершин, тепер це переносять вже у вітчизняні фільми. Чого варті прекрасні вирази про “перші в світі літаючі какулі”, “попандос” та “мавпа з психунами”.

Якщо хочете дізнатись нові слова, або ви хлопчик до 14 років чи любите роботів-собак — можете цього вікенду сходити у кіно.