Звільнення українських полонених стало знаковою подією для України. З неволі повернулись 35 бранців Кремля. Як бути у пеклі ворогів не зі слів знає мешканець Копичинець Ярослав Гавянець. 

Він – простий хлопець з Тернопільщини, життя якого на “до” і “після” розділила війна. У 2014 Ярослав Гавянець по телевізору побачив кадри, де озброєні беркутівці безжально били студентів на Майдані у Києві. Вже за декілька днів хлопець сам купив білет на поїзд і поїхав до столиці, адже просто не міг більше збоку дивитися на те, як його країну розщеплюють на атоми.

“Я просто сів на поїзд після того, як побачив, що побили студентів. Я з жахом дивився на кадри і не розумів того, як тодішня влада могла собі дозволити таке свавілля. І я просто вирішив поїхати сам”, – каже кіборг, колишній полонений Ярослав Гавянець.

А потім почалася війна на сході. Ярослав поїхав туди у складі підрозділу 80 бригади, у якій раніше проходив строкову службу. І одразу потрапив у точки, де велися найзапекліші бої.

З початку 2015 сепаратисти почали активну фазу наступу на Донецький аеропорт. А вже 13 січня впала диспетчерська вежа терміналу. На наступний день 20 добровольців, серед них і Ярослав, поїхали на допомогу військовим, які залишилися боронити летовище. Впродовж тижня там велися запеклі бої, а 20 січня сепаратисти підірвали термінал.

“Підірвали термінал і ми кого могли витягнули. Зв’язку з нашим командуванням не було. До нас пробувала прорватися одна машина, але вона не туди заїхала, її підірвали сепаратисти. Старшина вранці прийняв рішення піти до сепаратистів і домовитися про “зелений коридор”, – каже Ярослав.

Після того бою з 60 чоловіків, які боронили Донецький аеропорт, живими залишилося 16. Серед них був і Ярослав, якого разом з іншими військовими взяли в полон.

Рідні військового дізналися про те, що їх син знаходиться в полоні бойовиків з екрану телевізора. Батько Ярослава тоді записав звернення до терористів з проханням віддати сина.

З дня, коли Ярослав повернувся з полону додому минуло 4 роки, та до сьогодні чоловіка не полишають спогади.

“У всіх, хто прїжджає лишається ПТСР, тобто спогади. Коли трапляється якась побутова подія, звук і воно вертає тебе в той стан. Воно буде все життя”, – каже Ярослав.

Зараз Ярослав Гаянець живе мирним життям. Та все ж зізнається, спогади про ті події знову і знову повертають його думками туди, де його життя розділилося на дві частини… Знову повертають його на схід.

Христина Луцик, Оксана Задорожна, Володимир Сосна, Т1 Новини