Доброволець з Тернопільщини Петро, позивний «Патрік», пише книгу про російсько-українську війну. У військовому детективі розповідається про події 2014-2016 років.

«Це книга про групу розвідників. Вирішив написати її, бо хочу детальніше розповісти про емоції, які переживають хлопці, коли вони на передовій. Що їх спонукає на вчинки, яким є відчуття бути готовим до того, що ти зараз можеш загинути. Я спілкувався з режисерами, показав їм свою роботу. Вони сказали, що дуже добре було би відзняти фільм. Зараз працюю над цією ідеєю. Хочу передати всі емоції війни. Думаю, це буде важкий, експресивний фільм, але це те, що мав би побачити глядач».

«Патрік» пройшов через Іловайськ, Авдіївку, Старобешеве та інші гарячі точки. До 2014 року він не брав в руки зброю, не розумівся на військовій техніці. 12 років працював в ресторанному бізнесі. Коли російські війська вторгнулись в Україну, не роздумуючи пішов добровольцем.

«Їхали всі, хто з Майдану здружилися. Почалася війна, ми поїхали в Київ і шукали, в який батальйон можна було б потрапити. На початку справді було складно, коли не вмієш володіти автоматом, не знаєш навіть елементарну військову термінологію, наприклад, щодо різниці між калібрами. Служив у батальйоні «Шахтарськ», потім перейшов у «Правий сектор», який пізніше переназвали «Українською добровольчою армією». І воювали майже до кінця 2017 року. Найгарячішою точкою був Іловайськ, з ним навіть не можу нічого порівняти».

Найбільше запам’ятались вражаючі вчинки побратимів і доброта людей у розпалі війни.

«Як сказав Ремарк, в темні часи дуже добре видно світлих людей. Дуже багато хороших людей на війні. Вражали вчинки побратимів, вчинки дівчат, які з нами воювали – це дівчата-снайпера;  дівчата, які в розвідці були і працювали не тільки на другій лінії оборони, а й на рівні з нами. Вражало, як вони виручали групу. Дівчата прикривали групу буквально собою. Це справді сильні вчинки».

Війна перевернула його життя. Змінилося все, але незважаючи на всі складнощі, залишається добровольцем, не тільки за статусом, а в першу чергу душею.

– Доброволець – це дуже глибоке слово. Це людина доброї волі, яка діє за покликом серця. І не мається на увазі лише військова сфера. У Тернопільській області мені видали посвідчення учасника-добровольця. Щоб отримати статус учасника бойових дій, я не подавав документи. У мене немає прагнення мати пільги, посвідчення, медалі. На даний момент я записаний в резерв. При першому ж дзвінку, як тільки скажуть, що є потреба мого повернення, я буду їхати на фронт, але знову тільки добровольцем».

На даний час «Патрік» облаштовує цивільне життя і розробляє проект, який допоможе демобілізованим бійцям у працевлаштуванні.

«Це велика проблема знайти роботу, коли ти приїжджаєш з передової. Скажімо так, дуже складно навіть заробляти якісь нормальні кошти. Зараз планую відкривати свою кондитерську в Києві. Будуть там працювати тільки АТОшники, тобто хлопці, які повернулися з війни».

Тамта ҐУҐУШВІЛІ, Тернопіль, фото автора