Файне місто

У селі на Тернопільщині є дивовижний музей музичних інструментів

Terebovljaregion109Про співрозмовника. 43-річний Петро Катола — музикант, засновник музею автентичних інструментів “Камертон”. Народився у Козівському районі – в невеличкому селі Росохуватець. Там закінчив середню школу, паралельно навчаючись у Козівській музичній школі, де зустрів свого першого Вчителя музики – Олега Стельмаха. Далі – Чортківське педучилище, робота художнім керівником у сільському будинку культури, вчителем музики в Ішківській школі. Закінчив Тернопільський педуніверситет. Свого часу керував самодіяльними мистецькими колективами, народним вокальним жіночим ансамблем. Сам грав у різних музичних гуртах. Одружений з Антоніною Католою, тато Олексія та Олени, пише “Погляд”.

Дім, де завжди звучала музика

– Музика завжди звучала в нашому домі – батько керував духовим оркестром і церковним хором в нашому селі, грав на трубі, – розповів, як з ним почалася музика, Петро Катола. – Тато був фактично самоучкою. Навчився музикувати в армії, де брав участь у духовому оркестрі. У батьків нас п’ятеро – четверо синів і донька.  Один з братів грав на гітарі, інший – саксофоніст.

Перші музичні проби у Петра відбулися в сімейному колі, коли тато дав у руки баян – це основний інструмент музиканта натепер. Також володіє акордеоном, фортепіано, гітарою.

– Колись у школах дітям рекомендували грати на сопілках для зміцнення дихальних шляхів, тепер це вже не актуально, – з сумом констатує мій співрозмовник.

Музична сім

– У сім`ї важливо, щоб бодай хтось не грав на музичних інструментах, – жартує про дружину пан Петро. – Антоніна – вчитель англійської мови. Вона допомагає в оформленні, проводить екскурсії музеєм для іноземних студентів.

Діти Олексій та Олена беруть участь у демонстрації музичних інструментів. Донька грає на фортепіано, флейті, піаніці. В сина основний інструмент – скрипка, володіє технікою гри на укулеле (гавайська гітара).

Музей, який почався з колекціонування

Terebovljaregion107-1-800x445 Зараз у музеї автентичних інструментів “Камертон” є орієнтовно 200 інструментів. Петро Катола вміє грати на багатьох з них.

Спочатку це приміщення використовувалося як кантора колгоспу. 2007 року сім’я Католів організувала тут інтернет-кафе. Однак банальна торгівля — не те, що хотіли Католи. Відтак зачинилися.

– Якось вирішили встановити тут інформаційні стенди з фото про місцевих музикантів, – розповів пан Петро. – 1905 року в Ішкові зародився осередок “Просвіти”. На його базі були хори, масштабний духовий оркестр. Ішківці, які емігрували закордон, передавали гроші, аби громада купила музичні інструменти для оркестру. Збереглися записи, які засвідчують суму та осіб, які фондували це. Оркестр функціонував у цьому селі до 70-их років.

Пізніше Петро з Антоніною вирішили цікаво декорувати стіни, почепивши старі музичні інструменти. Так почалася колекція…

– Для мене більш важлива історія кожного інструменту, ніж його, скажімо, престиж чи унікальність, – розповів колекціонер. – Багато інструментів купив, деякі передали друзі. Є серед експонатів і сімейні реліквії. Зокрема дві скрипки з дуже цікавою долею. Одна з них належала отцю Любомиру Якиміву, який був парохом у с. Великий Глибочок Тернопільського району. Скрипка була з ним впродовж всього життя. Це була, либонь, єдина його розрада в дуже тяжкі часи. Скрипку тримають коло серця, тому для скрипаля це завжди щось більше, ніж просто прилад для видобування звуку. Онука священика – співачка Ірина Музика віддала скрипку-реліквію в наш музей.

Інша скрипка з унікальною історією належала ішківчанину Степану Павлишину. Свого часу в тутешньому краї побутувала традиція, коли скрипку передавали від найкращого музиканта найкращому, не залежно від родинних зв’язків. Це тривало кілька поколінь. Відомі троє музикантів, які нею володіли, – Бєгас, Крупніцький, у кінці 80-их років вона потрапила до вихідця с. Ішків музиканта і художника Степана Павлишина. Він не встиг передати скрипку, позаяк раптово помер. За розповіддю його доньки, через місяць після смерті Степана Павлишина скрипка буквально розсипалася – трісла і розклеїлася. Містика якась! Згодом її реставрували. Вона вважається особливо цінним експонатом в “Камертоні”.

Дивина

Серед назбираного Петром Католою – духові, смичкові, ударні. Серія невідомих, подекуди чудернацьких інструментів. Багато з яких майстерно виготовлені руками. До прикладу, колекція струнно-смичкових – турецький саз, італійська мандоліна, арабські лютні (так звані побратими популярної у нас гітари). Ці інструменти цікаві не тільки технікою виконання, а й способом виготовлення.

Тибетська співаюча чаша. Звук, який вона видає, має лікувальні властивості, він дещо схожий на звучання церковних дзвонів.

Африканська калімба – найпоширеніший інструмент в Африці. Його ще називають ручним піаніно.

Terebovljaregion082Є в музеї в Ішкові африканський глиняний барабан з Нігерії. Він цікавий тим, що не має мембран. Звук можна видобувати з двох отворів. Цей барабан “розмовляє”, – ним можна передавати інтонаційні повідомлення на далекі відстані, як це побутує в Африці.

Арабська лютня – попередник сучасних гітар. Інструмент на початку першого тисячоліття в Європу завезли араби.

Ліра, на якій Близький Схід грає кілька тисяч років.

Проста в конструюванні арфа з Єгипту з 5 струнами. З таких арф починався розвиток струнних інструментів взагалі.

Інструмент австралійських аборигенів діджеріду видає всього один звук. Ним теж лікуються австралійці, а ще, як запевняють, переходять в інші світи. На діджеріду грають безперервним диханням.

Дудук – з вірменської дослівний переклад слова “душа абрикосового дерева”. Цим інструментом часто озвучують історичні фільми.

ід Петра Католи можна почути безліч інтригуючих історій, як різні народи, релігії трактують, сприймають і використовують звук.

– Все, що роблю, – або завдяки музиці, або з музикою, або для музики, – по-філософськи підбив підсумок нашої розмови Петро Катола.

На завершення додам: якщо ви себе любите, побувайте в музеї музики в Ішкові!

Як дістатися

Ішків розташований на правому березі ріки Стрипа, за 15 км від райцентру Козова. Сюди просто дістатися громадським транспортом з Тернополя, який їде у напрямку Зарваниці. Вартість квитків: від 15 до 20 гривень. Тривалість подорожі – до 20 хвилин.

Село в історичних джерелах згадується раніше, ніж Тернопіль, – вперше в 1430 році. Тут народилися начальник Генерального штабу УГА М. Маринович, народний майстер, літератор і композитор В. Кульчицький, народний майстер і поет Я. Ремінецький.

One Response to У селі на Тернопільщині є дивовижний музей музичних інструментів

  1. галинка коментує:

    Так музей чудовий сьогодні були з дітками послужили масу задоволення

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK