Файне місто

Цікава назва вулиці на дачі поблизу Тернополя викликає багато емоцій (фото)

На одній із тернопільських дач якийсь дотепник назвав вулицю Відрадна. Для закоренілого скептика одразу маса дошкульних запитань. Для романтика – утвердження про єднання з природою.  Для філософа – кілька спостережень і медитативних роздумів. Для практичних пенсіонерів ця назва вулиці нічого не означає.

Отже, почнемо зі скептика

У чому ж тут відрада? Особливо якщо глянути на жіночок пенсійного віку, які кілька годин поспіль стійко витримують позу «зю». Може в тому, що тут збираються лише добірні і найвитриваліші пенсіонери. Адже щоби витримати весь день і в спеку, і дощ, і холод, треба мати коняче здоров’я. А чого лише варте першими впхатися до маршрутки, розштовхуючи ліктями молодих… Тому й напрошується висновок про природній відбір – сюди приїздять найсильніші.

Чи можливо відрада у тому, що тут із однодумцями можна голосно осуджувати молодих, які чомусь вперто не хочуть працювати коло землі? Чи відрада у тому, щоби… так і не поїхати на море, …не побачити гір, …не відпочити у санаторії, …не гайнути кудись за кордон, …не прогулятися неквапом містом, … не піти у велюровій сукні на концерт, …не зануритися у гамір міського ресторану?

Чи в тому, щоби шкіра обличчя відчувала лише пекуче сонце і вітер? Щоби руки забули про делікатні послуги манікюрниці? Щоби покручені пальці ніг і порепані п’яти не знали якісного взуття? Щоби через важкі сумки із урожаєм щороку вилазили вени? Щоби, зрештою, на отих п’яти чи шести сотих закопати останні крихти здоров’я, аби в підсумку отримати свої законні два на два? Якийсь сумний скептицизм. Майже песимізм.

Романтик  

Лише тут очі можуть відпочити повністю. Від бетонно-асфальтного міста, від комп’ютера, від книжок і телевізора. Зрештою, від всього. Адже споглядання простору, поля, лісу, зелені саду найкраще розслабляє зір і збагачує душу. Усе ж ми – частина природи. І це – без скептицизму.

Філософ

Занурення в себе. Розкіш бути наодинці із собою. Правда самодостатності, повноти життя і довершення природи. За умови, якщо хтось із сусідів не врубає якесь радЕйко. Але навіть якщо і врубає, не страшно. Головне, щоби у вуха і у свідомість не гупав шансон. Ідеально, коли це буде рок-музика чи якась вишукана класика. Але це вже забаганки…

Все одно тут – відчуття внутрішнього простору або ж його ілюзія. Адже навіть виполоти грядку – уже медитація. Це теж – без скептицизму. Тому що думки – ні про що, а руки машинально виполюють бур’яни з грядки і зайве сміття з голови. А спостереження за зміною врожаю із кожною порою року, за бруньками, цвітом і опаданням листя, за мінливим небом та швидкими хмарами, вкотре підтверджує, що все на світі – минає і повторюється знову.

І практичний пенсіонер

Тут усе просто. Щоб мати що їсти. Без скептицизму. Без романтики. Без філософії.

У кожного – своя реальність…

Наталія ЛАЗУКА

Про Те








Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK