Файне місто

Де в Україні можна влітку поплавати і позасмагати на пісочку

Попереду ще половина літа, і звісно, усім кортить поніжитися на пляжі. Та до моря далеченько, а коштів і часу не завжди вистачає…

Але не варто впадати у відчай. В Україні багато місць, де можна поплавати, попірнати та повалятися на чистому пісочку. Можливо, навіть зовсім поруч з вами, пише “Укрінформ”.

НА СХІД, ДО ГОЛУБИХ ОЗЕР

Рукотворних Голубих, або Блакитних, озер в Україні не злічити: є вони і на Київщині, і на Черкащині, Кіровоградщині, Житомирщині… Та сьогодні мова піде про східніші водойми – на Дніпропетровщині та Донеччині.

Одна з них інакше зветься Єлізаветівським котлованом. Розташоване під містом Кам’янське на Дніпропетровщині, це Голубе озеро утворилося штучно на початку 70-х років минулого століття. У той час активно забудовувалися житлові масиви тодішнього Дніпродзержинська, і з Єлізаветівського кар’єру брали пісок. Виїмка була дуже швидкою й об’ємною, і на певній глибині раптово і стрімко почала з’являтися вода. Розповідають, що люди ледве встигли вибратися, залишивши там техніку. В результаті котлован кар’єру заповнився водою площею біля 200 тис кв м і глибиною, що сягає 20, а місцями й 40 метрів. Існує навіть легенда, що озеро якимось чином сполучається з Чорним морем і тому дна немає. Науковці і дайвінгісти кажуть, що дно все ж є, однак непідготовленій людині туди краще не опускатися.

Єлізаветівський котлован

Єлізаветівський котлован

Озеро приваблює чистою прозорою прісною водою. Дно піщане, тому вода у водоймі набуває бірюзового відтінку. З усіх боків її обступає сосновий ліс, проте до цивілізації недалеко. Дістатися з Дніпра, приміром, можна маршруткою, що йде на Лівий берег, вийшовши на останній зупинці села Єлізаветівка.

На території озера є один безплатний пляж – «Заїмка», та кілька баз відпочинку – «Єлізаветівський рай», «Кримчик», «GreenPark», «Афіни», «WakePark» з виходом на власний пляж. Є котеджне містечко, де можна зняти квартиру на кілька днів. Зокрема, двокімнатна, де можуть зупинитися від 1 до 4 осіб, вартуватиме до 500 грн на день.

На базах є кафе, інфраструктура дозволяє проводити тут різного роду фестивалі з відпочинком. У прокаті велосипеди, каяки – до 100 грн на день.

На Донеччині дивовижно красиві Голубі озера розтяглися в Лиманському районі біля річки Сіверський Донець.

До початку 60-х років на їхньому місці теж були кар’єри для видобутку піску, які заповнилися джерельною водою. Зараз видобуток піску ведеться тільки на одному з них, але і там щорічно відпочивають туристи. Озера розташовуються в сосновому лісі, вода в них чиста, ніколи не застоюється через наявність підземних джерел. Назва озер говорить сама за себе, тому що колір води в усіх озерах блакитний, іноді з зеленуватим відливом.

Круті піщані схили, величезне звивисте коріння могутніх сосен, оголене вітром і виступаюче на кілька метрів, створюють прекрасні пейзажі.

Голубі озера багаті на рибу: водяться тут окунь, плотва, карась і щука.

В останні роки на Блакитних озерах побудовані і продовжують будуватися комфортні бази відпочинку, готові приймати туристів цілий рік.

Поруч з озерами знаходиться селище Щурово, а також район міста Лиман Зелений Клин (мікрорайон Заводський). Неподалік від одного з озер є станція Донецької залізниці «Колективна». Дістатися до Голубих озер можна двома шляхами – з боку Лиману або по Щуровський дорозі.

РАДОНОВИЙ “КАНЬЙОН”

На Житомирщині теж багато озер, які утворилися на місці колишніх кар’єрів. Але не піщаних, а гранітних.

Оточений сосновим лісом та скелями кар’єр у місті Коростишеві вже давно став улюбленим місцем відпочинку не лише тамтешніх жителів, а й стомлених ритмом життя туристів із Житомира та Києва.

Розташований він поблизу траси Київ-Чоп, тому його легко знаходять всі охочі.

Про унікальність водойми розповів директор Коростишівського народного історичного музею Володимир Слівінський, який часто буває там разом із туристами.

«У Коростишеві є три кар’єри, але улюбленим серед відпочивальників став найменший, який по-народному називають каньйоном. Вода в ньому чиста, адже надходить із підземних джерел. Так от, у каньйоні вона цінна тим, що багата на радон, який добре лікує кістки та суглоби. У нас це природний радон, і повірте, що він у рази перевищує ефект усіх санаторних радонових ван. Тому ті, хто знає про таку особливість, приїздять сюди не лише відпочивати, а й оздоровлюватися», – зауважив Володимир Слівінський.

 http://news.dks.com.ua/index.php/turizm/20186-kam-yane-divo-prirodi-u-korostishevi-foto

Кам’яне диво природи у Коростишеві

Глибина каньйону подекуди сягає 20 м. На його високих берегах проводять тренування для юних скелелазів.

Така природна атракція неабияк полюбилася і тим, хто полює на красиві фото або неймовірні кадри для фільмів чи відеокліпів. За словами Володимира Слівінського, навколишні пейзажі дозволяють легко створити на екрані картинку гірських пригод. Так часто роблять столичні режисери чи фотографи, адже до Коростишева добратися швидше і дешевше, ніж, наприклад, до Карпат.

 http://news.dks.com.ua/index.php/turizm/20186-kam-yane-divo-prirodi-u-korostishevi-foto

Глибина озера сягає понад 10 метрів

Традиційно відпочивальники приїздять на каньйон зі своїми наметами, щоб залишитися там на кілька днів, або знімають житло у місцевих жителів. Тим часом підприємці також розвивають інфраструктуру на березі мальовничого каньйону, аби мотивувати туристів повернутися туди знову.

Тож за один день, проведений на каньйоні у Коростишеві, є можливість оздоровити стомлену офісним кріслом спину, надихатися свіжим сосновим повітрям та ще й поповнити власну фотоколекцію гарними світлинами.

“ОЗЕРО-ПЕНСІОНЕР”

Серед створених людиною водойм є немало водосховищ. Вони розкидані по всій Україні.

Касперівське водосховище – найстаріше серед штучних водойм Тернопілля. Йому – понад півстоліття. Через поважний вік його часто називають «озером-пенсіонером». Величезне, довжиною у більш як 12 км, воно розкинулось у каньйоноподібній долині річки Серет, притоці Дністра. Водойма площею у майже 3 кв. км утворилася внаслідок будівництва тут на початку 60-х років Касперівської ГЕС, яка затопила частину галицьких сіл. Озеро дуже глибоке – в окремих місцях глибина сягає до 30 м. Але у берегів, звичайно, мілкіше. Це дозволяє власникам приватних садиб, яких тут майже два десятки, облаштовувати імпровізовані пляжі, де люблять відпочивати переважно жителі райцентру Заліщики, Тернополя, до якого звідси понад 130 км, та Чернівців.

Фото Олега Снітовського

Фото Олега Снітовського

На берегах діє кілька баз відпочинку із непоганою інфраструктурою – катамаранами, човнами, спортивними майданчиками, облаштованим для загоряння соляріями. Окремі котеджі побудовані в класичному карпатському стилі. В оздобленні кімнат використано екологічний матеріал – деревину з ялини, модрини, берези, клена та бука.

Господарі пропонують відпочивальникам катання на човнах, риболовлю, піші прогулянки місцевістю, автоподорожі всюдиходами та квадроциклами, сплави Дністровським каньйоном. Його, до речі, часто називають тернопільськими субтропіками з огляду на теплий клімат і значно більшу, ніж, скажімо, у Тернополі, кількість сонячних днів.

Ціни тут не надто “пенсіонерські” – доба проживання в окремих садибах обходиться від 450 до 800 грн без харчування. Але місця тут до кінця липня вже зарезервовані.

Фото Олега Снітовського

Фото Олега Снітовського

Відвідувачі водойми можуть досить успішно порибалити. Тут водиться короп, карась, щука, окунь, сом та інша річкова риба. Очевидці розповідають, як 10 років тому на Касперівському водосховищі спіймали коропа вагою у понад 40 кг, з лускою як 5 копійок завбільшки. Так що риби і великої, і малої тут вдосталь. Тому і шанувальникам риболовлі, і любителям вишуканих рибних делікатесів у Касперівцях  буде приємно відпочити. Якщо у кишені є значно більше, ніж 5 копійок…

САЛТІВСЬКЕ МОРЕ НА ПЕЧЕНІЗЬКИХ ЗЕМЛЯХ

А от розташоване на Харківщині “Салтівське море” манить не тільки пляжним відпочинком та риболовлею, але й розташованими поруч історичними цікавинками. Про нього розповіла кореспонденту Укрінформу директор Харківського обласного організаційно-методичного центру туризму Валентина Холодок.

Салтівське море / Фото: https://www.ukraine-is.com

Салтівське море / Фото: https://www.ukraine-is.com

“Не шукайте це море на карті морів і океанів, його там немає. Це місцева назва Печенізького водосховища, побудованого в 1930-і роки на річці Сіверський Донець для постачання Харкова прісною водою. Нині ж водосховище – прекрасне місце для відпочинку. Площа водного дзеркала – понад 86 кв.км. Це означає, що тут вистачить місця і купальщикам – місцеві піщані пляжі славляться на всю область! – і рибалкам, і яхтсменам, і любителям активного туризму”, – зазначила Валентина Дмитрівна.

За її словами, на берегах цього моря щорічно приймають відпочивальників десятки баз відпочинку, профілакторіїв, сімейних пансіонатів, дитячих оздоровчих таборів, спортивних клубів.

Салтівське море / Фото: https://www.ukraine-is.com

Салтівське море / Фото: https://www.ukraine-is.com

Як пояснили в обласному центрі туризму, сюди прокладено туристичний маршрут “Печенізькі небокраї”, який знайомить усіх охочих з пам’ятником художнику Генріху Семирадському, а також музеєм імені місцевого історика і краєзнавця Тимофія Сулими. Його щорічно відвідує близько 22 тис людей, в тому числі іноземці, найбільше з Ізраїлю, Польщі, Словенії.

“У музеї чимало експонатів періоду катакомбної культури, які поповнили фонд в результаті археологічних розкопок. Цікаво, що селище Печеніги отримало свою назву від племен кочівників-печенігів, які мешкали на цих землях в IX-X ст. н. е. Археологи ще й сьогодні знаходять на правому березі Сіверського Дінця речові докази поселень часів Хазарського каганату”, – додали в центрі туризму.

Селище Печеніги також пов’язують з діяльністю кошового отамана Івана Сірка, який у середині XVII ст. керував печенізькими козаками. При ньому Печеніги були перетворені на військове поселення. Колись тут у царському полку служив, зокрема, Яків де Бельмен – друг Тараса Шевченка, якому поет присвятив поему “Сон”.

Є в Печенігах і така пам’ятка краю: будівля XIX століття, де розташовувалася в’язниця, відома під назвою “Ново-Бєлгородський каторжний централ”, через яку за півстоліття пройшло близько 30 тис. ув’язнених, в тому числі політичних. Серед них був і український поет Павло Грабовський.

Доїхати до Печенізького водосховища, що поблизу селища Старий Салтів, можна з Харкова, з автовокзалу поблизу Кінного ринку. Місце на базах відпочинку краще бронювати заздалегідь, ціни в сезон від 150 до 400 грн на добу – в залежності від комфорту.

“ОГОЛЕННЯ” КЛЕБАН-БИКА

Ще одне водосховище може зацікавити любителів геологічними пам’ятками.

У Костянтинівському районі Донецької області розкинувся регіональний ландшафтний парк в гирлі річки Клебан-Бик. На території парку розташоване велике Клебан-Бикське водосховище, на берегах якого можна чудово відпочити.

Територія парку відрізняється унікальними природними комплексами, з різноманітними мальовничими ландшафтами, доступними для відпочинку.

Родзинкою території парку є її гористий характер. Особливий інтерес у туристів викликає геологічний пам’ятник природи загальнодержавного значення «Клебан-Бикське оголення», яке розташовується на лівому схилі Клебан-Бикського водосховища на площі 60 га з виходами на поверхню дуже древніх гірських порід, що утворилися в прибережних ділянках старовинного Пермського моря.

Водосховище парку багате рибою, що робить це місце привабливим для любителів організованою риболовлі. Тут водяться карась, окунь, білий амур, щука.

ВІННИЦЬКІ “МАЛЬДИВИ”

Якщо ви любите відпочивати «дикунами», вам сподобається мальовнича місцина за 43 км від Вінниці. Озеро на місці затопленого кар’єру поблизу с. Черепашинці Калинівського району за блакить водного плеса, оточеного лісом, називають «Вінницькими Мальдивами». Озеро розташоване у кам’янистій місцевості. За переказами, його глибина сягає 100 м. Вода в озері дуже прозора, – крізь 2-5-метрову товщу можна роздивитися, як плавають риби. Береги озера круті, обривисті, але є й пологий пляж.

Цьогоріч неподалік від озера-кар’єру місцеві лісники почали облаштовувати рекреаційну інфраструктуру – звели альтанки для відпочивальників. Утім, більшість туристів воліє приїздити з власними наметами і відпочивати «дикунами».

Чи не єдиною вадою цього місця є його відносна небезпечність: щороку вода в озері потроху прибуває, ховаючи прибережні стрімчаки та виходи порід. Отож екстремали та відчайдухи, які наважуються стрибати в озеро з довколишніх круч, неабияк ризикують. Тим більше що рятувальників на озері, яке офіційно не вважається зоною відпочинку, немає.

Якщо дуже умовні зручності не лякають, то це місце саме для вас. Наразі відпочинок там безкоштовний.






Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK