Файне місто

Тернопільські лікарі попередили про небезпечну інфекцію, яка вражає нервову систему

d66120242b43ea193e63f828a9d8ab88b966c2d0Спеціалісти Тернопільського обласного лабораторного центру попередили краян про ентеровірусну інфекцію. За даними медиків,  підтверджена циркуляція ентеровірусів у зовнішньому середовищі.

Лікарі зазначають, що відсоток позитивних знахідок у стічних водах області становить 14,8%.

 

Ентеровірусна інфекція – це група гострих інфекційних захворювань, що викликається великою кількістю збудників (понад 100 серологічних типів вірусів).

У зв’язку з поліморфізмом клінічної симптоматики застосовується класифікація за формами захворювання: типова та атипова. До типових форм перебігу ентеровірусної інфекції відносять герпангіну, епідемічну міалгію, екзантему, асептичний серозний менінгіт. До атипових форм – ентеровірусний увеїт, нефрит, панкреатит, енцефаломіокардит новонароджених.

Загалом ентеровірусна інфекція характеризується ураженням центральної нервової системи, м’язів, шкірних покривів, протікає за типом ентеритів, гострих респіраторних захворювань.

Найчастіше захворюваність реєструється серед дітей віком від 3 до 10 років. Дорослі та діти старшого віку хворіють рідше, що пояснюється наявністю у них імунітету, який сформувався внаслідок безсимптомної інфекції, саме вони можуть бути носіями даної інфекції.

Ентеровіруси стійкі у зовнішньому середовищі, при кімнатній температурі зберігаються до 3 місяців, добре переносять низьку температуру та замороження, у фекаліях здатні зберігати свою життєздатність більше 6 місяців. В природі ентеровіруси існують у 2 резервуарах – в зовнішньому середовищі – продукти, вода, грунт, і в організмі людини, де вони накопичуються і розмножуються.

Джерелом інфекції є хвора людина або носій. Механізм передачі – фекально-оральний, повітряно-краплинний. Шляхи передачі – водний, харчовий, контактно-побутовий. Чинники передачі – вода, овочі, руки, іграшки, тощо контаміновані ентеровірусами. Характерна літньо-осіння сезонність.

Тривалість інкубаційного періоду становить від 2 до 10 днів (в середньому 2 – 4 дні). Захворювання починається гостро, з різкого підвищення температури тіла до 39 – 40 градусів, ознобу, головного болю, слабкості, порушення сну, відсутності апетиту, періодичної блювоти.

Пік виділення збудника припадає на перші дні клінічних проявів.

Для встановлення діагнозу можливе лабораторне підтвердження ентеровірусної інфекції: виявлення РНК ентеровірусу методом ПЛР та на культурі клітин з метою виявлення ізоляту вірусу у зразку фекалій.

Методи специфічної профілактики (вакцинація) проти ентеровірусних захворювань не розроблені.

Заходи неспецифічної (індивідуальної) профілактики:

– дотримання правил особистої гігієни;

–  користування  індивідуальним посудом, рушником тощо;

– часте миття рук;

– використання тільки для пиття води гарантованої якості;

– при купанні у відкритих водоймах уникати попадання води в носоглотку;

– часте провітрювання приміщення;

– щодення вологе прибирання у помешканнях.

Загальна профілактика ентеровірусних інфекцій включає наступні заходи:

– забезпечення населення безпечними в епідеміологічному плані продуктами та водою;

– дотримання санітарно-гігієнічних вимог при видаленні та знезараженні нечистот.

При перших ознаках захворювання необхідно звертатися за медичною допомогою, не займатися самолікуванням. Маленьким дітям (до 3 років), які контактують з хворим, зазвичай для профілактики призначають імуноглобулін та інтерферон інтраназально протягом тижня.








Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK