Файне місто

Тернопільська журналістка розповіла, де в Україні є особливий будинок

Відрадно, що в Україні настав час говорити про громадянське суспільство, яке спинається на ноги і до його думок уже почали дослухатися. Для його повноцінного існування, активізації були потужні імпульси: Майдани і анексія та завоювання наших територій «так званим старшим братом». 2014 рік став для багатьох громадських організацій роком народження.

За статистикою у нас зареєстровано понад 70 тисяч громадських організацій. Невідомо лишень скільки діючих. На кожну з них накладаються якісь функції, і ми, суспільство, мусило б бути готовим прийняти обсяг організаційної роботи, який передає держава.

Але суспільство не може замінювати функції держави і система не може бути самовідтворюваною, якщо немає зворотного зв’язку. Для підготовки народу до громадської діяльності існує багато ініціатив. Щоб підняти загальний рівень підготовки фахівців цієї сфери нашого життя, існують в Україні різноманітні програми освітнього рівня.

Про одну з них – «Розуміємо права людини» розмовляємо з її координатором, головою правління освітнього Дому прав людини в Чернігові Сергієм Буровим. Пан Сергій , скажемо так, в темі понад десятиліття. Словосполучення «права людини» для нього ємність, наповнена величезним обсягом інформації, яку він з командою хоче донести до якнайширших кіл співвітчизників.

– Права людини – це броня, бо вони захищають нас, як правила , бо говорять нам, як себе поводити, як арбітри — ми можемо до них звертатися. Як емоції вони належать всім й існують, що б навколо не відбувалося. А ще права людини подібні до природи, тому що їх можна зневажити і до духу, тому що їх неможливо зруйнувати. Подібно до часу, вони однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу, і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони належать до категорії совісті, доброти, правди і справедливості: ми можемо розходитися в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.

Років десять тому в учителя історії Сергія Бурового після розмови з білоруським товаришем, який шукав місце прописки Дому прав людини, бо в своїй країні він не міг керувати процесом захисту прав співгромадян, і з»явилася ідея. Не такі вже й захищені та знаючі і українці у цій сфері. І він почав шукати шляхи здійснення правової освіти. Його Дім прав людини обрав освітній напрямок.

– Цей дім народився з двох джерел. Перше – це існування самої мережі прав людини. Мережі будинків, які існують зараз по всьому світу і які, на мою думку, є проявом великої міцності громадянського суспільства, — заявив пан Буров.- Для реалізації проекту в Количівці під Черніговом придбали будинок площею понад 500 квадратних метрів. Серед засновників Дому прав людини – громадські організації Ужгорода, Криму, Луганська, Чернігова. Фінансову допомогу надав Уряд Королівства Норвегія та Фонд домів прав людини.

ДЛЯ ДОВІДКИ

Дім права – це громадська спілка та однойменний освітній центр. Його місія – захист і просування прав людини через розвиток консолідуючого освітнього простору на базі Дому. Дім входить в Мережу Домів прав людини, яка об’єднує більше 100 правозахисних організацій у 13 країнах світу. Мережа захищає, підтримує та підсилює організації на місцях і заохочує їх до солідарності у сфері захисту прав людини. Пріоритет складають чотири напрямки роботи – свобода вираження поглядів, свобода об’єднання та свобода зібрань, а також саме право відстоювати права людини.

– Освітній дім прав людини – Чернігів – це спільнота людей та організацій, які об’єднали свої зусилля для захисту прав людини. – говорить голова правління Освітнього дому прав людини Сергій Буров. – І те, що ми маємо вже будинок, приміщення – це лише надбудова. Особливістю нашого Дому є те, що він єдиний у всій мережі – освітній Дім прав людини – Чернігів. Адже ідея створення його постала у 2005 році,- під час заснування та реалізації Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини», яка доводить, що освіта – це не просто «освіта заради освіти», а це й освіта, яка спонукає до дії, яка є дією. А з допомогою дії можна зрушувати багато, здавалося б, непідсильного.

– Вона дає, можливо не відразу, але довготривалі і міцні результати. – продовжив фахівець. – Засновниками Освітнього дому в Чернігові є 7 правозахисних організацій зі всієї України, кожна з яких об’єднує в собі ще декілька або співпрацює з іншими у мережі правозахисних організацій України. Це і Українська Гельсінська спілка з прав людини, яка вже є мережею однодумців, які діють разом для реалізації спільної мети та побудови громадянського суспільства.

Також громадська організація „MART”, яка була двигуном поступу і є постійним координатором програми «Розуміємо права людини». До засновників належать і Центр громадянської просвіти «Альменда» (Ялта, Крим) та Правозахисний центр «Поступ» (Луганськ), які змушені були покинути своє постійне місце роботи та переїхати працювати до Києва. Також входять до складу засновників ще дві чернігівські організації: Центр гуманістичних технологій «АХАЛАР» та Чернігівський громадський комітет захисту прав людини. У 2017 році до нас приєдналися «Восток-SOS» — громадська ініціатива, створена 5 травня 2014 року на базі луганського Правозахисного центру «Поступ» та Кримського правозахисного центру «Дія», члени яких були вимушені переїхати до Києва через початок війни на Донбасі та анексії Криму; Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів – правозахисна організація, що здійснює системний всеукраїнський контроль дотримання прав людини та основоположних свобод в поліції, тюрмах; Центр інформації про права людини – проект, спрямований на налагодження комунікації між правозахисниками, громадськими активістами і ЗМІ, готує і поширює матеріали про ситуацію із дотримання прав людини в Україні; проект «Без кордонів».

Ми тут, як штаб цих організацій. Спільними зусиллями за підтримки Мережі Домів Прав Людини відкрили не лише новий освітній центр для правозахисників, а й повноцінну правозахисну організацію, яка сприяє побудові свідомого громадянського суспільства та демократії, навчатиме активістів, які розумітимуть цінності прав людини та контролюватимуть їх дотримання своїми діями.

За словами голови правління, Дім – це передусім, консолідована співпраця однодумців – громадських активістів, кількість яких постійно зростає. Це можливість і ресурс для розвитку та підтримки громадських ініціатив у сфері прав людини для всієї України.

Нас ознайомили з величезним ресурсом організації, яка має своє приміщення із конференц-залами, житловими та багатофункціональними кімнатами, просторим двором, спеціальними пристроями для переміщення людей з особливими потребами.

– Ми організовуємо численні тренінги, майстер-класи, школи з прав людини в рамках програми «Розуміємо права людей». У нас близько 50 спікерів та експертів проводять заняття. Серед них відомі правозахисники. Ми також запрошуємо представників міждержавних структур, таких як ООН, Рада Європи,— розповів директор Дому. – Права людини існують для нас і ми вчимо, як ними користуватися, бо самого їхнього існування не достатньо, щоб покласти край порушенням прав людини, які, як всі ми знаємо, відбуваються кожен день, у всіх частинах світу.

Молодіжні групи мають величезний потенціал для тиску на уряди і міжнародні організації з тим, щоб випадки порушення прав людини потрапляли в поле зору громадськості. Так, у нас нещодавно відбувся тренінг «Хто, якщо не ми? Будуємо нову місцеву владу» для активних членів громад та місцевих активістів з усієї України, які планують брати участь у місцевих виборах до новостворених об’єднаних територіальних громад. Адже загальні права людини починаються у невеликих містечках поблизу кожного будинку. Якщо громадяни не будуть дбати про захист цих прав поблизу свого помешкання , марні надії на прогрес у всьому світі.Бо ми всі взаємозв’язані.

Тут періодично тривають десятиденні заняття «Школи з прав людини для молодих активістів», «Освіта для юристів». Звідси пішла подорожуюча методична виставка «Кожен повинен знати свої права». Популярності набрала ініціатива молодих людей – миротворчий проект «Кухня заради миру» – чаювання і навчання та обговорення наболілого у цій сфері.

У цьому унікальному місці учасники заходів, семінарів, тренінгів мають змогу навчатися та проживати в одному будинку: це дає комфорт, зближує людей, які приїхали за неформальною освітою. З’являється враження, що ти перебуваєш в міні-університеті, бо все поруч: зали з відеотехнікою, бібліотека, кухня, шезлонги з гітарою, гарячий душ, жива атмосфера і навіть ночівля у наметі при бажанні.

Тут наголошують про свою відкритість, доступність. В умовах сучасності, все це можуть використовувати інші організації, як ресурс, готовий до проведення своїх зустрічей, семінарів та тренінгів. Також, враховуючи сучасну ситуацію із частими гоніннями та переслідуваннями правозахисників, Освітній дім прав людини – Чернігів може слугувати своєрідним прихистком для таких активістів та їхніх сімей, вимушених переселенців, правозахисників.

Так, тут проживали певний час азербайджанські правозахисники, щоб обрати закордоння для продовження справи. З вдячністю 90 днів тут жив військовий журналіст із сім’єю, який висвітлював правду про війну в Карабасі. Були тут і білоруські колеги, поки визначилися, що їм зручніше базуватися у Литві, бо на теренах своєї держави такий Дім права не може існувати через режим в органах влади.

Тут проводять міжнародні зустріч за підтримки Фундації Домів прав людини для обміну досвідом, презентацій ситуацій з правами людини в інших країнах та їхньої правозахисної та освітньої діяльності, розробляють майбутні спільні освітні проекти у сфері прав людини. Адже для роботи організацій цінним є продовження тісної кооперації й солідарних дій.

Координатор Всеукраїнської освітньої програми “Розуміємо права людини” та освітнього напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини, голова правління освітнього Дому прав людини в Чернігові Сергій Буров, розповів про те, чому важливо розуміти права людини та приєднуватися до освітніх програм у сфері прав людини.

– Бо люди, шукаючи найефективніший спосіб захисту своїх прав або боротьби з несправедливістю, не так часто згадують суд. Вони схиляються до якихось самостійних дій, самосуду. Тому що є певна зневіра щодо тієї самої судової системи, влади.

Дуже мало у нас на рівні офіційної системи освіти, на рівні підготовки державних службовців говорять про те, що основними критеріями виміру в будь-якій проблемі мають бути права людини. На всі складні ситуації треба дивитися з позиції прав людини.

Якщо ми хочемо жити в суспільстві, в якому закон поважають, ми повинні розуміти, що права людини розповсюджуються на всіх, вони можуть обмежуватися, але для цього потрібно виконати певні дії, щоб мене чи когось іншого не схопили в будь-який час. Є тільки два абсолютних права — це заборона катувань і рабства.

Щодо концепції громадянської освіти, то, як зазначив пан Буров, це вже велике зрушення, що взялися за концепцію і працюють над її постулатами.

– До речі, у нас в Україні викладали громадянську освіту понад 10 років, але вона була серед предметів за вибором.- голова Дому прав людини.- Школи про це знали мало. Але концепція в тій редакції, яка зараз існує, містить не все про громадянську освіту.

Громадянська освіта — це про гідність людини, про можливість участі громадян в процесі прийняття рішень, про свободу, про рівність, про демократичні відносини. В чинній концепції громадянської освіти приділено багато уваги плеканню національних традицій, про що існує інша концепція — про національно-патріотичне виховання. А нам хочеться, щоб люди розуміли елементарні речі, задумалися і розуміли. Що, скажімо, є право- вимога, про яку ми справедливо заявляємо. Я маю право на товари в магазинному кошику, якщо я за них заплатив. Громадяни мають право обирати президента, якщо це гарантовано конституцією їхньої країни, а дитина має право відвідати зоопарк, якщо її батьки це їй пообіцяли.

На все це люди вправі розраховувати при умові, що інша сторона дала відповідні обіцянки або гарантії.

Однак права людини — це вимоги вищого рівня, які мають одну відмінність. Вони не залежать від обіцянок або гарантій іншої сторони. Право людини на життя не залежить від обіцянки іншої людини не вбивати цю людину: життя його може від цього залежати, але не право на життя. Його право на життя залежить тільки від одного: а саме, від того, що він людина. В основі концепції прав людини лежать дві основні цінності. Перша — це людське достоїнство, а друга — рівність.

Майже повсюдно визнали, що влада держави не може бути безмежною або довільною, вона повинна бути обмежена необхідністю забезпечити хоча б мінімальні умови всім, хто перебуває під її юрисдикцією, щоб вони могли жити з почуттям людської гідності.
У бібліотеці організації є підбірка літератури про професійне свято борців за права людей, яке відзначають 10 грудня – День прав людини. Саме в цей день в 1948 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини.

У 2017 році в День прав людини стартувала розрахована на один рік кампанія, приурочена до майбутньої 70-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини – епохального документа, в якому були проголошені невід’ємні права, притаманні кожній людині незалежно від її раси, кольору шкіри, статі , мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Декларацію перекладають частіше, ніж будь-який інший документ в світі: її текст існує більш ніж на 500 мовах . Декларація була складена представниками різних правових і культурних систем з різних країн світу, тому в ній закріплені універсальні цінності і загальна міра досягнень всіх народів і всіх країн. У Декларації проголошуються рівне гідність і цінність кожної людини.

– Закріплені в ній принципи сьогодні нітрохи не менш актуальні, ніж в 1948 році,- сказав Сергій Буров. – Нам належить захищати свої власні права і права інших людей. І в своєму повсякденному житті ми можемо відстоювати права, які спрямовані на захист інтересів усіх нас, і зміцнювати тим самим братство всіх людей.

Відрадно, що громадські організації України у своїй діяльності виходять на міжнародні масштаби. І роль громадянського суспільства, його питома вага не залежить від кількості зареєстрованих громадських організацій, а від активності і якості їхньої роботи, вміння об’єднувати свої сили на вирішення проблем простих людей, захисту їхніх інтересів, тоді світ стане кращим.

Єдність символізує і логотип Освітнього Дому захисту прав людини, який показує, що на міцно стулених руках двох людей різних статей, тримається дім. Ви ж зрозуміли, що це не скільки будівля, стільки процес. Гарний, ефективний і конче потрібний у нашому сьогоденні.

Людмила ОСТРОВСЬКА, Про Те








Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK