Черниця з Тернопільщини стала першою в Україні жінкою – капеланом.
Сестра Симеона останні три роки перебувала на послуханні у парафіяльній церкві Марійського духовного центру в Зарваниці. А з жовтня підтримує дух солдатів у військовому госпіталі в Черкаському на Дніпропетровщині. Монахиня-капелан із двома вищими освітами — психолога та богослова — загоює душевні рани українських військових.
У госпіталі більше поранених зі сходу і півдня України. Дивуються, що вона полишила монастир і приїхала, щоб допомагати їм.
“Тут іще дуже прислухаються до того, що говорить Росія, — каже сестра. — Голодного можна нагодувати, спраглого напоїти, а щоб змінити думки та світогляд, потрібні роки”.
Коли в Черкаському сестра Симеона пішла до церкви, священик вигнав її з храму.
“Спитав мене, звідки я. Як дізнався, що я греко-католичка, українка і люблю свій український прапор, то сказав, щоби більше не приходила. І я більше туди не йду, але молюся за нього. Хоча у Московському патріархаті є багато гарних душ, які терплять”.
Монахиня говорить лише українською. Каже, що ніколи не переходить на російську, але її завжди розуміють і навіть стараються з нею розмовляти українською.
Оце дуже правильно, що завжди розмовляє рідною мовою, а не прогинається під московську в своїй же державі.