Файне місто

Мешканка Тернопільщини розповіла, як справляла весілля із китайцем

853346_1_w_300— Тривалий час працювала артисткою балету в Кореї. Доки чекала наступного контракту, вирішила попрацювати в Китаї. Там зустріла майбутнього чоловіка. Він прийшов подивитися спектакль, у якому танцювала, — розповідає 31-річна Світлана ДЗЮМА з міста Кременця на Тернопільщині. Чотири роки тому вийшла заміж за китайця Чан Гуо Ціна. Живуть у місті Вейфан. Виховують сина 3-річного Майкла.

— Із Чаном розмовляли англійською. Він хотів справити враження і назвався Вовою, — продовжує Світлана. — У той момент зрозуміла — це доля, треба лишатися. Перед тим, як летіла в Китай, разом із дівчатами в ніч на Андрія ворожили на судженого. Витягла папірець з іменем Володимир. Пізніше Чан похрестився і взяв собі це ім’я. З батьками знайомила його по скайпу.

Світлана і Чан відгуляли два весілля — за китайськими й українськими традиціями, передає Gazeta.ua.

— У Китаї підготовкою свята займалася спеціальна фірма, — продовжує. — Вранці мене відвезли в перукарню. Потім переодягнули в червону сукню, яку бачила вперше, і привезли до будинку дядька чоловіка. Викупляти мене Чан приїхав верхи на коні. Суму викупу називають батьки нареченої. Рахують, скільки витратили на дитсадок, школу та освіту для доньки. У Пекіні ця сума може сягати 100 тисяч доларів, у маленьких містах — до 4 тисяч. За мене чоловік підготував 10 тисяч. Пояснила, що мої батьки грошей не візьмуть. Порадила купити їм якийсь подарунок, коли їхатимемо в Україну.

Після викупу нас посадили за стіл, подали лапшу з яйцями. Її у Китаї готують замість тортів на всі свята. Вважають, що вона довша, то щасливіше буде життя. Як поїли, Чан посадив мене в паланкин — криті носилки, які несли вісім чоловіків. Під час самої церемонії ми йшли назустріч одне одному. Чоловік стріляв із лука, а я переступала через маленький місточок і вогонь. Зустрівшись, ми тричі вклонялися: небу, землі, батькам і одне одному. Після цього шлюб вважали укладеним.

Святкування продовжили в ресторані.

— За столом треба було підійти до кожного гостя, — каже Світлана. — Мала з ними випити, а вони вітали і вручали конверти з грошима. Весілля закінчилося ще до обіду. Усі поїли й розійшлися. В Україні одруження святкували гучніше. На вінчання запросили 40 гостей, а потім усі гуртом поїхали в ресторан. Чоловікові все сподобалося, але він так і не зрозумів, як можна гуляти до ранку.








Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK