Файне місто

“Дітей вчать їздити верхи” – тернополянка розповіла, як працює у польському садку

Ставка вихователя у Польщі – 25 годин на тиждень. За це одержують від 1,8 тис до 3 тис. злотих (10 тис. до 18 тис. грн – ГПУ) на місяць.

Про це Gazeta.ua розповідає Тетяна Броніковська з міста Чортків Тернопільщини. Шість років мешкає у поольському селі Сарнув поблизу міста Катовіце. Працює вихователем у державному дитячому садку та веде свій блог “Намисто”.

“Спочатку працювала нянею, офіціанткою, викладала вночі товари на магазинні полиці. Коли вивчила мову, сусідка порекомендувала мене директору садочку із сусіднього села Стрижовіце. Взяли на роботу помічником вихователя. Зарахували 18-річний стаж роботи, але не категорію. Тому довелося починати усе спочатку. Через півтора року, коли звільнилося місце, запропонувала стати вихователем. Пізніше дали ще години дитячої психології. Займаюся із деякими дітьми індивідуально”.

Коли була помічником, в обов’язки українки входило накривати і прибирати стіл, дивитися за порядком, за дітьми і допомагати вихователю. Зараз відповідає лише за відносини з дітьми і їхніми батьками.

“Як і в українських садочках є заняття для старшої групи, але вони не розділені. Один день — одна тема. Наприклад, якщо вивчаємо тему море, то можемо спочатку його малювати, потім грати у морську гру, вчити про нього віршик, почитати казку. Спочатку важко було змінити ментальність українського вихователя на польського. Тут, на відміну від нашої країни, у центрі не папірець, а дитина. На зборах вирішуємо, як допомогти тій чи іншій дитині”.

 Тетяна Броніковська 4 роки працює вихователем у Польщі

До обіду садочок безкоштовний. В цей час дітям викладаєють обов’язкову державну програму. Якщо батьки їх не забирають, за кожну подальшу годину доплачують 1 злотий.

“Досі не звикну, що у нашому садочку немає денного сну (це питання вирішують батьки та вихователі, тож в інших може бути по-різному). Після обіду усі діти відпочивають на килимі, слухають казку чи музику. Якщо хтось випадково засне – його переносять на матрасик, – каже Тетяна Броніковська. – Раз в тиждень приїжджають спеціалісти, котрі вчать дітей їздити на конях. Два рази в місяць – ляльковий театр. Також запрошують фокусників, проводять майстер-класи, наприклад із вигтовлення мила. Їздимо із дітьми в кінотеатри, лялькові театри, кав’ярні, ігрові центри. Це все оплачують батьки, але мова про символічні суми.

Дітей ставляють на один рівень із дорослими — завжди пропонують їм вибір. Наприклад, на сніданок можуть вибирати: чай чи кава, канапка з шинкою чи з сиром. Здивував випадок, коли дитина не хотіла їсти запропоновані бутерброди. Завгосп ходила у магазин і купила те, що вона просила. Також для дітей завжди є добавка. В Україні були чіткі порції”.








Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK