Файне місто

Дебальцеве: тернополянин розповів вражаючу історію із фронту

Сьогодні річниця боїв за Дебальцеве. Чотири роки тому, 18 лютого, дві з половиною тисячі українських вояків залишили Дебальцівський плацдарм. Йому передувала тривала оборона і запекла битва, яка тривала місяць. Військові експерти вважають, що саме вона змінила хід російсько-української війни: ворог поніс великі втрати і був змушений відмовитися від зазіхань на інші території. Канал Тернопіль1 розповідає історію тернополянина, який воював у Дебальцево і чому він цей день ніколи не відзначає.

Річниця виходу з Дебальцевого. У лютому 2015 року увесь світ спостерігав, як з Дебальцівського плацдарму на підбитих машинах або пішки, виходили українські бійці. Операція проводилась в режимі повної тиші. І це була одна із найкривавіших битв. Значні втрати були не тільки з боку ворога. Лише за офіційними даними, в боях у районі Дебальцевого загинули 110 українських бійців, 270 отримали поранення, 18 зниклих безвісти, 7 потрапили в полон. Тарасу Когуту вдалося повернутися з Дебальцевого живим. Згадувати та говорити про ті часи йому й досі складно.

“Дехто каже, що час лікує. Це не так, він лише притуплює емоції, але не дає змогу про це забути”, каже Тарас.

На пам’ять про Дебальцеве в Тараса Когута залишився шрам на нозі. Однак чоловік щасливий, що живий. Відео 4-річної давності, коли Тараса зустрічали дружина та донька, набагато промовистіше.

Тарас Когут присвятив своє життя музиці та війську. Він керує духовим оркестром Тернопільської окремої артилерійської бригади. Часто з концертами вони їздять на Схід. Однак у Дебальцеве, чотири роки тому, був, як військовий. Сьогодні у річницю боїв за Дебальцеве, він разом з друзями та побратимами поринає у спогади. Вони лише для своїх, тих хто зрозуміє. Найважче згадувати бійців, які у складі вже небесної армії, хто так і не зміг повернутися з Дебальцевого живим.

“Ти з цією людиною жив, про щось говорив, пив каву, вечеряв. Потім вона загинула, але на цьому втрата не закінчилася. Тіла побратимів ми часто відвозили додому”, пригадує Тарас Когут

За ці роки Тарасові перестала снитися війна. Проте спогади часто дошкуляють. Сьогоднішній день він не буде відзначати, сумує за померлими друзями. Каже, якщо війна не зламала, то навчила сприймати життя по-іншому і не розмінюватися на дрібниці.

Оксана Смільська, Віталій Куземко









Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Пошук

МИ У FACEBOOK